Анастасія - автор та співавтор публікацій «Лялька-мотанка в духовній культурі України і Польщі», «Традиционная кукла-мотанка в культурах Восточнославянских народов», «Обрядові та оберегові ляльки-мотанки», «Використання ляльки-мотанки в традиційній українській обрядовості», «Ляльки-мотанки Чернігово-Сіверщини», «Ляльки-мотанки як символічний оберіг для воїнів АТО» та багатьох інших.
Дівчина розповідає, що планувала вчитися на дизайнера, тому займається декоративно-прикладним мистецтвом. Вступивши до НДУ зрозуміла, що тут можна поєднувати і творчу роботу й історію. «Коли розповіла на археологічній практиці професору, доктору історичних наук Луняку Євгену Миколайовичу про свої вподобання, він запропонував дослідити саме тему ляльок. Стала писати про ляльки-мотанки, це зараз дуже популярна річ – каже Анастасія – про них говорять і на телебаченні, і в «Книжковому клубі», вважається, що у давнину мотанки виконували функцію сакральних оберегів».
Доброго дня, Анастасіє. Розкажіть, чому саме ви почали досліджувати тематику ляльки - мотанки? Це мрія з дитинства, чи, можливо хтось надихнув вивчати цю тему?
Доброго дня. Я відвідувала багато гуртків, коли ще ходила до школи. Я б ніколи не подумала, що буду істориком. У школі мені не дуже подобалася дана дисципліна. Я прагнула стати дизайнером або ж флористом. Коли вступила до НДУ ім. Миколи Гоголя на історико-юридичний факультет, зрозуміла, що не помилилася. Дану тему мені допоміг вибрати мій науковий керівник професор, доктор історичних наук Луняк Євген Миколайович.
Ви написали багато публікацій про ляльку - мотанку та неодноразово відвідали науково практичн іконференції . Що ви відкрили для себе у своїх дослідженнях?
Скажу чесно, дана тема дивує мене. Чим глибше я її досліджую, то відкриваю для себе щось нове. Я вже п’ятий рік займаюся її вивиченням, але для себе ще не відповіла на багато запитань, які постають переді мною. Коли на конференціях розповідаєш про ляльку-мотанку, мене дивує, що уважніше слухають чоловіки, аніж жінки.
Звідки народжується ідея створити ту чи іншу ляльку, адже вони різні: кожна несе свою індивідуальність та неповторність?
Коли береш до рук тканину, вона сама підкаже, що пасує ляльці. Я спочатку навіть не бачу, якою вона буде. Звичайно, якщо мене попросять виготовити, наприклад мотанку в українському вбранні, тоді ти вже маєш ідею, якою буде твоя лялька. Зазвичай, починаєш з хреста, коли появляється його кольорова гамма, тоді й підбираєш відповідний одяг.
Чи даруєте ви свої творіння близьким або друзям?
Я взагалі противник того, що мотанки продають. Таку річ потрібно дарувати. Свої мотанки я дарую, а в заміну мені можуть подарувати щось в знак вдячності.
Ви говорили, що мріяли бути дизайнером. По закінченню вишу – чим все ж таки плануєте займатися?
Я неможу відповісти куди саме я піду працювати. Найкраще було б влаштуватися за фахом, або мати роботу пов'язану зі творчістю.
Людям, які стоять на роздоріжжі і ще не вирішили, чим саме займатися в житті та який шлях обрати – що ви можете порадити?
Потрібно займатися, тим що ви хочете, і любити свою роботу. Можу сказати: якщо дуже захотіти, то будь-яку спеціальність можна пов'язати з вашими вподобаннями.
Валентина Ващенко
Фото з архіву Анастасії Стахурської
На фото:
Кам'янець-Подільський. Харченко Наталія Миколаївна майстриня, яка виготовляє мотанки та дарує їх після відвідування музею; конференція в Києві у музеї Гетьманства; єдиний в Україні музей в Опішні присвячений ляльці-мотанці «Лялькова Світлиця»; а також ляльки - творіння рук Анастасії Стахурської.
