Дитинство минуло на розкопках

Захоплюючі історії про минуле рідного краю маленький Іванко полюбив із пелюшок. Бо їх постійно переповідав батько – історик за фахом. До того ж, він часто брав сина з собою на розкопки. Щоправда, в два чи три роки малий нічого не розумів, що відбувається довкола, але, за словами батька, спостерігати, як працюють археологи, Іванку дуже подобалося.

Дитяче захоплення переросло в професію, і ось уже 16 років Іван Кедун професійно займається археологією й очолює Новгород-Сіверську та Ніжинську експедиції, а свою першу студентську практику під керівництвом досвідченого археолога Олени Черненко згадує з теплотою.

«Мій професійний шлях в археології почався з села Путивль Новгород-Сіверського району. Спершу вчився в чернігівських колег, а потім моїм науковим керівником став Олександр Мотя – член-кореспондент Академії Наук», – розповів чоловік.

Унікальність Ніжина

За словами Івана Кедуна, Ніжин особливий тим, що практично невідомий. Розкопок тут велось небагато, і здебільшого тільки для того, щоб визначити, коли місто було засноване. «Велика територія Ніжина не досліджена, бо для цього не було технічних можливостей. І нині, коли перейшли до методичної роботи, то постійно відкриваємо нові й нові знання, адже площа наших досліджень розширюється. Наразі вивчаємо грецькі винні льохи», – повідомив археолог.

І жартома зізнався, що трішки розчарований через те, що у льохах збереглись лише порожні пляшки.

А нещодавно вдалося знайти поличку, що вже давно обірвалася, і розбиті закорковані посудини, в яких колись було вино.

Золото і срібло

Зазвичай, коли в публікації йдеться про розкопки, читачів цікавить, чи знаходять археологи коштовні скарби, зокрема срібні чи золоті речі. Іван Кедун розповів, що таке трапляється, але це скоріше випадковість.

«Ніжин – місто відносно молоде. В давньоруський час на його сучасній території був комплекс сіл, де жили заможні люди. Тому певна кількість матеріальних цінностей, які називаємо скарбом, тут є. Але свого часу ці речі дуже ховали, щоб їх не можна було просто так знайти. Якщо випадково на них натикаємось при розкопках – це удача. А загалом ми працюємо задля того, щоб відтворити історію міста і зрозуміти, як тут жили люди, ким були і чим займалися», – сказав історик.

Правда про таємні ходи

Побутують перекази, що під Ніжином знаходиться безліч таємних ходів, які ведуть за межі міста. Однак Іван Кедун запевнив, що насправді все інакше.

«На жаль, мушу розчарувати, це домисли. У XVII–XVIII столітті Ніжин був торговельним містом. Тож під ним знаходиться велика кількість складських приміщень. І все, що зараз досліджуємо, – тогочасні торгівельні підвали. Але місто розвивалось і жило. І дуже часто ці підвали починали жити життям, незалежним від верхньої частини міста. Бувало навіть, що вони між собою поєднувалися і виникали такі собі галереї», – зазначив він.

Плани на новий польовий сезон

«На цей рік плануємо завершення проекту з дослідження підземних приміщень і виїзд з фахівцями із Національного університету «Чернігівський колегіум» до Новгород-Сіверського району на експедицію. Також запланована літня археологічна школа для дітей міста, де вони братимуть участь у розкопках у місті та історичній реконструкції», – розповів Іван Кедун.

Також він дав поради школярам, які мріють про фах археолога.

Передусім вони полягають у тому, що люди, які зважуються пов’язати життя з цією професією, мають бути готовими до самопожертви, бо наука складна й результату роботи одразу не видно.

До того ж, Іван Кедун каже, що археологія – це така собі історична криміналістика, яка базується на точних даних, а не на припущеннях. Але водночас фахова робота археолога захоплива і цікава.

Життя поза роботою

Іван Кедун розповів, що разом з однодумцями прагне втілити в життя експериментальний напрям археології, тобто популяризувати віднайдені в експедиціях знахідки.

«Усе, що знаходимо, намагаємося популяризувати та відновити. Наприклад, на дитячих гуртках вчимо дітей стріляти з лука. Але вони стріляють копіями тих стріл, які знайшли тут. До того ж, стріляють у кольчугу, що зроблена з копії кольчужних кілець, які зберігаються в нашому музеї. Також ми намагаємося відновити деякі промисли, наприклад, гончарство. До речі, я сам залюбки ліплю горщики», – зазначив чоловік.

А ще у вільний час Іван Кедун читає фантастику і цікавиться подіями, що відбуваються в державі. Розмірковує він і про те, яким має бути майбутній Президент України. На його думку, треба, щоб це була людина, яка готова присвятити своє життя країні, аби люди жили краще. До того ж, він вважає, що інколи Президенту задля розвитку держави треба вдаватися до непопулярних кроків.

Джерело: інтернет-видання cheline