Приводом до вказаного зібрання послугувало відкриття кілька місяців тому у складі Музейного комплексу НДУ ім. М. Гоголя Музею-лабораторії «Homo sovieticus», де, власне, й відбулося засідання вказаного круглого столу.
На сьогодні проблема вивчення й експонування у музеях «радянського» періоду вельми актуальна, адже в сучасному українському суспільстві помітне переосмислення попередньої історії, відхід від штампів і міфів сприйняття минулого, активний пошук історичної правди.
Учасникам круглого столу було запропоновано розглянути досвід ніжинських музейників у спробі такого переосмислення власної історії. Попри наповненість згаданого музею-лабораторії суто побутовими речами з «радянської» епохи, наголошувалося, що головною метою було не відтворення побуту, а ілюстрування соціальних процесів певного періоду життя Homo sovieticus’а – «людини радянської», яку тоталітарний режим намагався активно створити упродовж майже 80 років існування, в т.ч. й на теренах України; показати зміну свідомості, трансформацію світосприйняття патріархальної людини, людини-аграрія післяреволюційної доби до урбанізованої людини-пролетаря напередодні розвалу СРСР, і ролі в цьому процесі радянської пропаганди. Наскільки вдалося реалізувати цей задум організаторам цього музею, наскільки ефективним є запропонований підхід – було однієї з тем професійної дискусії.
Іншою темою, що обговорювалася – була проблема участі музеїв у сучасних процесах подолання наслідків існування тоталітарних режимів в Україні («декомунізаційних» процесах). Учасники зібрання зазначили, що музеї є чи не найактивнішими учасниками «декомунізації» в своєму регіону – від наукових консультацій щодо перейменувань топонімів, організації навчально-освітніх і просвітницьких заходів до акумулювання вже в якості музейних експонатів демонтованих знаків і пам’ятників «радянської» доби. Загалом було зазначено, що музеї, зокрема місцеві, залишаються вкрай важливими інструментами виховного впливу, передусім на підростаюче покоління, тому їхня роль у «декомунізацій них» процесах є чи не визначальною.
Окремо зазначимо, що в роботі круглого столу активну участь узяли представники Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, особливо в дискусії щодо ролі музеїв у «декомунізацій них» процесах.
Насамкінець, учасники круглого столу «Радянське» у музейному просторі» зазначили позитивний досвід організації таких зібрань, адже відчувається брак безпосереднього професійного спілкування музейників, де вони могли б у тісному спілкуванні обговорити нагальні проблеми, поділитися досвідом тощо. Тому надалі було б украй бажаним продовжити влаштування подібних зібрань.
Щодо музею «Homosoveticus».
Дуже коротко.
Для багатьох музей – це місце, де спочиває минуле. Отож, якщо «радянське» потрапило в музей - значить починається нова історія формування сучасної української особистості, яка буде знати свою історію та шанувати своїх героїв. Рано чи пізно «радянське епоха» стане музейним експонатом, викликатиме здивування та жах. А правильніше сказати вже стала.
Ніжинська команда новаторів музейної справи своєрідно підійшла до вирішення питання «радянське» у музейному просторі. Проблема залишається в тім, що ми діти «радянської епохи» дивимося на експозицію поглядом Homosoveticus. І лише молоде покоління, яке вчитиметься на базі музею-аудиторії, буде споглядати все це - як посібний матеріал.
Експозиція чи навчальна лабораторія? Як на мене, все ж таки схиляюсь до лабораторія-музей. Лабораторія дає більше можливостей для діяльності і знімає ряд питань, які потребують багато пояснень. Однак кожен відвідувач повинен для себе сам знайти правильну відповідь.
Тетяна Зоць. Прилуцький краєзнавчий музей ім. В. І. Маслова
