Зазвичай наша студентська молодь та педагоги сходяться до читальної зали на заходи інтелектуального чи то ж наукового характеру. Та тепер про науку забули всі: і студенти, і викладачі, і присутні в залі гості. Того дня охочі почули справжній оперний спів. У рамках мистецького проекту «Вокальні традиції Ніжинської вищої школи» було представлено виставу за сторінками роману О. С. Пушкіна та оперою П. І. Чайковського «Євгеній Онєгін». Показ приурочили до 90-річчя від дня народження відомого лінгвіста, професора, доктора філологічних наук Н. М. Арват, яка багато років працювала в Ніжинському виші.
Безперечно, організатори оперної постановки заслуговують похвали й теплих слів подяки. Кафедра вокально-хорової майстерності постаралася на славу, аби ми перенеслися в атмосферу часів Пушкіна, пізнали його пихатого Онєгіна, співпереживали з романтичною Тетяною. Студенти й викладачі факультету культури й мистецтв імені Олександра Ростовського буквально перетворилися на пушкінських героїв. Уважаю своїм обов’язком згадати поіменно всіх артистів, які взяли участь у постановці згаданого твору. Любов Пархоменко, Світлана Ігнатова, Анастасія Дьомочка, Галина Приходько, Ярослав Йотка, Сергій Ареф’єв, Сергій Гладарьов перенесли всіх глядачів у чарівне ХІХ століття. Майстерне, душевне декламування доцента Л. І. Гетьман гармонійно поєднало літературу, музику й театр.
Особисто в мене склалися лише позитивні враження, хоч я і не дуже люблю оперу. Мені було цікаво спостерігати за окремими елементами вистави, за грою артистів, ну і, звісно, за родзинкою – професійним оперним вокалом. Часом здавалось, що якби десь поблизу вокалістки стояла склянка з водою, то вона миттю б тріснула в обіймах сильного сопрано.
Вдалим, як на мене, видається й вибір твору, адже зі шкільної програми зарубіжної літератури всім відомо, що цей роман показово представляє золоту добу російської поезії. Усім присутнім було по-справжньому цікаво побачити вже знайомих, але не книжних, а живих героїв Пушкіна; наживо простежити, як актори по-новому розкажуть про перипетії такого незрозумілого кохання Тетяни та Євгенія, про долю Ленського й ту його неминучу трагічну дуель з Онєгіним.
Мені здається, що нашим студентам і викладачам-артистам усе вдалося. Можливо, їм бракувало театральної майстерності, одначе такі не зовсім суттєві огріхи перекривав їхній вокал. Наша артистична молодь продемонструвала «мистецтво на віки». Саме так я розумію оперу, тому що вона в будь-які часи знайде свою аудиторію. Такі блискучі молоді виконавці розуміють, що повинні розвиватися в цій царині на її величності сцені.
Загалом я певен, що після цього дійства ніхто не залишився байдужим, навіть якщо хтось не любить опери чи має свої уподобання й уявлення про прекрасне. Адже коли чуєш такі голоси, то радієш талановитим людям, котрі так люблять свою справу й готові дарувати свій талант глядачеві.
Станіслав Кармазін,
студент ІІ курсу спеціальності «Журналістика»
Дзеркалоепохи
Розкішні бали, прекрасні дами, пишні сукні та галантні кавалери. Саме так більшість із нас уявляє той час, коли жив і творив великий російський письменник Олександр Сергійович Пушкін. Його роман «Євгеній Онєгін» став найкращим відображенням тієї епохи, справжнім скарбом класичної літератури.
2 жовтня в читальному залі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя мистецький проект «Вокальні традиції Ніжинської вищої школи» переніс нас у світ пушкінських героїв, змусив сумувати разом із Тетяною та страждати разом із Онєгіним. У ролі ведучої виступила кандидат філологічних наук, доцент Людмила Іванівна Гетьман.
В аудиторії не було жодного вільного місця. Серед глядачів були присутні не тільки викладачі та студенти, а й школярі. Кожен спостерігав за дійством, не відводячи погляду. І справді, те, що відбувалося в залі, зачаровувало й надихало одночасно. Інколи виникало бажання самостійно цитувати такі знайомі будь-кому слова «лондонського денді». Час від часу розповідь переривали проникливі арії співаків. Їм вдалося доторкнутися до найглибших ноток душі.
На мою думку, цей вечір спонукав кожного до роздумів не тільки про долі та вчинки героїв, про талант виконавців і натхнення організаторів, й про силу мистецтва, у якого немає кордонів. Російська культура стала світовим, а отже, й нашим надбанням. І долучатися до кращих її зразків – означає збагачуватися духовно.
Хотілося б висловити подяку організаторам та виконавцям за незабутні емоції та відчуття. З нетерпінням чекаю наступної зустрічі з прекрасним.
Марія Науменко,
студентка ІІ курсу спеціальності «Журналістика»
Крізь призму часу
Загальновідомо, що «Євгеній Онєгін» – роман у віршах О. С. Пушкіна – енциклопедія російського життя ХІХ століття. Дуже цікаво було б подивитись, яким воно було в ті часи.
Завдяки мистецькому проекту «Вокальні традиції Ніжинської вищої школи» в читальному залі Гоголівського корпусу ми мали можливість зазирнути крізь призму часу й споглядати епоху пушкінського романтизму через образи головних героїв роману, що став справжньою візитівкою класичної російської літератури.
На захід прийшло багато глядачів: студенти, викладачі, школярі, інші гості. Переаншлаг! Чудові арії акторів проникали в саме серце слухачів. Прекрасні голоси співаків і співачок, звуки фортепіано тривожили душі, підіймаючи в них вир почуттів.
Дуже вразило те, з яким захопленням та самовіддачею читала текст кандидат філологічних наук, доцент Л. І. Гетьман. Одразу помітно, скільки любові було в це вкладено.
Щиро дякую організаторам та виконавцям за цю прекрасну подію, нові враження та переживання, котрі залишаться зі мною надовго. Хотілося б, щоб таких вистав у нашому виші було більше.
Ірина Чубенко,
студентка ІІ курсу спеціальності «Журналістика»
