Моця Олександр Петрович

Член–кореспондент НАН України, доктор історичних наук, завідувач відділу давньоруської та середньовічної археології.

вул. Володимирська, 3

Наукові інтереси:

Фахівець в галузі давньоруської та середньовічної археології та історії Східної Європи. Основна проблематика: дослідження давньоруських поховальних пам’яток південно–руських земель; вивчення розвитку й матеріальної культури давньоруського міста; дослідження сільських неукріплених поселень давньоруського часу; історико–археологічні дослідження середньовічних водних і сухопутних шляхів; археологічні дослідження пам’яток доби пізнього середньовіччя та козацтва; історія України у цивілізаційному контексті; історія застосування термінів «Русь», «Руська земля», «Україна» у середньовічні часи й нині; проблеми становлення й розвитку української нації.

Поточні дослідження й проекти:

«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.»;

Міжнародний науково–дослідний проект АН Латвії, Туреччини та України «Балтія та Причорномор’я, експериментальна реконструкція торгівельних шляхів».

Експедиційна діяльність:

2013–2016 — керівник Лівобережної археологічної експедиції ІА НАН України та Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка;

1998–2012 — керівник Шестовицької міжнародної експедиції ІА НАН України;

1995–1997, 2003–2006 — керівник Батуринської археологічної експедиції ІА НАН України;

1985–1998 — керівник Дніпровської давньоруської експедиціії ІА НАН України;

1990–1991 — керівник експедиції ІА АН України та Інституту мови, літератури, історії АН Татарстану з вивчення шляху «Булгар–Київ»;

1980–1984 — участь у роботі й керівництво Новгород–Сіверською археологічною експедицією ІА НАН України;

1975–1979 — участь у роботі Поліської археологічної експедиції ІА НАН України.

Педагогічна діяльність:

в різні роки читав лекції та спеціальні курси в багатьох учбових закладах України:

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка (почесний професор);
Національний університет «Києво–Могилянська академія»;
Київський університет права НАН України;
Київський інститут «Слов’янський університет»;
Київський національний університет культури і мистецтв;
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова;
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка;
Переяслав–Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди;
Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя.

Наукові організації й товариства:

член Українського історичного товариства (київський осередок);
член Наукової ради з визначення національної та культурної спадщини та розвитку суспільств при Міжнародній асоціації академій наук;
Спілка археологів України.

Відзнаки:

2015 — Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни»;

2008 — лауреат Премії НАН України імені М. С. Грушевського;

2002 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Давня історія України» та «Етнічна історія давньої України» (в складі колективу);

1996 — лауреат Премії НАН України імені М. І. Костомарова.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002).

Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (2009).

Дисертаційні дослідження:

1991 — «Південноруські землі в ІХ–XIII ст. (за даними поховальних пам’яток)», дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю «археологія»;

1980 — «Населення Середнього Подніпров’я ІХ–XIII ст. за даними поховальних пам’яток», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — д.і.н. П. П. Толочко.

Освіта:

1976–1979 — аспірантура Інституту археології АН УРСР;

1967–1972 — Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), історичний факультет, кафедра археології та музеєзнавства, спеціальність «історія», кваліфікація «історик–археолог, музеєзнавець, викладач історії та суспільствознавства».

Автор і співавтор понад 270 наукових праць, зокрема монографій «Населення середнього Подніпров'я ІХ—ХІІІ ст.» (1987), «Населення південноруських замель ІХ—ХІІІ с.» (1993), «Київська Русь від язичництва до християнства» (1996, співавтор), «Давня історія України» (т.3, 2000, співавтор), «Українська етнічна нація» (2012, співавтор). Також досліджував історію Синьоводської битви.