Love story аспірантів Навчально-наукового інституту мистецтв імені Олександра Ростовського Ярослава Йотки та Вікторії Борисюк ще досить юна, але при цьому дуже щира. Молоді люди знаходять час не лише для навчання в університеті, а й закладають фундамент своєї майбутньої родини.
Історію нашого з Вікою знайомства точно і не розкажу, адже ми навчалися на одному факультеті, родом з одного міста. Перше, що нас поєднало ближче - це був "Світич". Спочатку ми були просто хористами, а потім стали старостами хору. І це не просто обов'язки, які нас об'єднали. Я завжди кажу, що у світі все відбувається не просто так. Щорічно, на початку нового навчального року у нас відбувається Свято Хору – захід, на якому проходить знайомство з новими хористами, посвята першокурсників і, якщо призначаються нові старости, і їх посвята з передачею символічних клейнод старостату - булави та присяги на хоровій папці (до речі, якраз ми з Вікою і започаткували цю традицію). Це була наша перша, символічна церемонія. А зустрічатися почали через рік і також після Свята Хору. І ось ми вже 4 роки разом, плануємо створити сім'ю і жити, як би це банально не звучало, довго та щасливо)))