У роботі конференції “Україна та фінно-угорський світ” взяли участь близько 80 студентів та науковців. Серед почесних гостей були голова Держслужби з етнополітики і свободи совісті Олена Богдан; голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович; Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Україні Каімо Кууск; народний депутат України Микола Величкович; голова спілки фінно-угорських письменників Арво Валтон; головний старійшина (інязор) ерзянського народу Сиресь Боляєнь (Олександр Болькін); голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради VIII скликання Ганна Гопко; член правління Українського дослідницького соціального консорціуму Олександр Білецький; генерал-майор СБУ, ексзаступник голови Служби безпеки України Віктор Ягун; політолог Олександр Палій та інші.
була представницькою: за участі посла Естонії в Україні Каймо Кууска, голови Державної служби з етнополітики і свободи совісті Олени Богдан, голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича та патріярха світового фіно-угорського руху, естонського письменника – класика Арво Валтона, народного депутата Миколи Величковича.
Чому в Ніжині і хто такий Анатолій Рябов? Як наголосили у своїх доповідях ректор університету Олександр Самойленко та професор Григорій Самойленко, ніжинський вищий навчальний заклад виховав сотні лідерів культури, науки і політики поволзьких та кавказьких народів, серед яких Анатолій Рябов – основоположник ерзянської мови та Йоганнес Аавік – модифікатор сучасної естонської мови. Портрет Анатолія Рябова був постійно біля трибуни, з якої виступали учасники ніжинської конференції. Ніжинські науковці зробили доповіді про цих видатних випускників.
Довідка.
Анатолій Рябов (1894- 1938), ерзянською – Рябовонь, автор абеток, підручників, словників, розробив ерзянський алфавіт на латинській основі, що не могло сподобатись радянській владі і під час великого терору він був розстріляний. Сучасними ерзя започатковано громадський фонд порятунку ерзянської мови його імені, відзначається міжнародний день ерзянської мови, також присвячений А.Рябову.
Йоганнес Аавік (1880 – 1973), естонський мовознавець, реформатор і стандартизатор сучасної естонської мови. Уклав фіно- естонський словник, видав атлас діалектів та етимологічний словник естонської мови, провів її реформу. Йому повезло більше, ніж Рябову – коли настала радянська окупація Естонії, він емігрував у Швецію. Нині на острові Сааремаа діє музей Й. Аавіка.
Надзвичайний і Повноважний посол Естонії в Україні Каймо Кууск, що брав участь в роботі конференції по скайпу, сказав: «Ми звертаємо увагу на мову, коли її не вистачає». І пригадав, як йому не вистачало естонської мови під час стажування в НАТО. А ще пригадував, як у дитинстві на півдні Естонії, де він жив, телебачення інколи ловило фінські передачі, але без звуку. Майбутній посол задумувався: «Як би звучала фінська мова?».
Народний депутат України Микола Величкович назвав ніжинську конференцією непересічною подією, адже те, що відбувається на схід від України є порушенням прав людини і прав народів. Верховна Рада вже звертала увагу міжнародної громадськості на порушення основоположних прав у Російській Федерації. Народний депутат привітав представників етнічних спільнот фіно- угорських народів і побажав їм провести подібні конференції у власних етнічних країнах.
Ганна Гопко, народна депутатка минулого скликання, нагадала, що парламент України ухвалив був постанову, у якій засудив путінський режим за утиски поневолених народів. «Права корінних народів РФ мають бути в порядку денному міжнародного співтовариства, - говорила Ганна Гопко. – Господь зарезервував ХХI століття за Україною. І саме Україна повинна не тільки повернути Крим та Донбас, але й відстояти права корінних народів на північний схід від України».
«Постанова Верховної Ради про підтримку корінних народів РФ, ухвалена 2019 року, далі буде палити ворожі телеекрани синім скабєєвським вогнем. І це прекрасно!» - прокоментував один з організаторів конференції, фіно-угорист Ростислав Мартинюк.
Зворушливим був виступ по скайпу класика естонської літератури Арво Валтона, який у 1944 році був висланий на Магадан, де в концтаборі закінчував школу. Він і говорив про право народів на свою національну школу та закликав представників невільних угро- фінських народів створювати приватні школи, якщо держава цього не робить. Цікаво, що говорячи російською мовою, естонський класик вжив українське слово – «самостійність»…
Довідка.
Арво Валтон (1935) – очолював естонські спілки письменників і кінодраматургів, брав участь у відновленні державної незалежності Естонії, обирався депутатом парламенту. Один із найактивніших захисників прав колонізованих народів Російської Федерації, у тому числі хантів та вепсів. У Тарту сприяв появі осередків удмуртської, комі та марійської творчої еміграції, яка забезпечується науковою та викладацькою роботою. Не раз відвідував Україну – в Ужгороді починалася його кар’єра перекладача з угорської мови. Критика називає Валтона «естонським Іваном Франком».
Відкриттям для мене стала на конференції постать українського вченого Ореста Ткаченка, якому нині йде 96-й рік. Син «ворога народу», він вперто всі наукові роки свого життя досліджує мови поневолених народів РФ і в Ленінграді ( у Москві та в Києві не дали цього зробити) захистив у радянський час дисертацію про мертву мову – народу меря. Орест Ткаченко довів, що мешканці Костромської, Ярославської та Івановської областей Росії – це фіно- угри, що говорять слов’янською мовою. Але фінські впливи настільки сильні, що навіть мовні конструкції, попри слов’янське звучання, є конструкціями фінської мови. Москва, як відомо, і в радянський час і тепер страшно не любить, як хтось копає про її фіно- угорське походження з додаванням татарських та слов’янських впливів.
Тож і доповідь відомого історика Олександра Палія була націлена на це: «Якщо копнути на 3- 10 поколінь, то росіян у Росії виявиться меншість порівняно з угро- фінськими народами». Дмитро Левус, який сам по матері є ерзя, розповів, що видатним ерзя був московський патріарх Никон, що ввібрав християнську науку від українців. До речі, в матері виступаючого у радянському паспорті завжди було написано, що вона – мордовка, хоча така назва є радянською штучною конструкцією, адже насправді це два різні народи – мокша та ерзя. Тому й ми, українці, коли нарікаємо на російську агресію, не повинні окупантів звати мокшанами – це насправді поневолений Росією народ і не він воює з українцями.
Дмитро Левус: «Ерзянська громада України відбулась як чинник зовнішньої політики та зайняла своє місце у симфонії народів нашої країни. Наразі ж усім нам слід готуватися до постРФівського життя, вибудовувати відносини з народами Ідель-Урал, як з природніми союзниками України у справі протистояння московській агресії». Про план дій України на момент «перерозподілу російської території», як він назвав визволення поневолених народів, говорив і політолог Павло Подобєд: «Головним нашим переговірником з російською опозицією має стати на Алєксєй Навальний, а представницькі органи народів Росії».
«Світлим сюрпризом став приїзд генерал-майора Віктор Ягун , якому приємно було послухати вітальні слова для учасників конференції свого давнього знайомого Каймо Кууска - обоє мають походження з Гетьманщини!» - відзначив модератор конференції Ростислав Мартинюк.
Потужним був виступ інязора (головного старійшини) ерзянського народу Сиреся Болєяня, який у нас в Україні є підполковником Збройних сил (у запасі), учасником російсько- української війни Олександром Болькіним. Він почав виступ віршем Василя Стуса: «За роком рік росте твоя тюрма…». І закінчив ним же, але в перекладі на ерзянську мову. А між тим говорив про 800 років окупації, про знущання над рідною мовою, про повстання Степана Разіна, який, виявляється, був ерзя і батька його звали Разя, про Альону Арзамаську, яка насправді Оленява (Мати свободи) і мала під своєю орудою сім тисяч повстанців, про Кузьму Алєксєєва, який повставав проти Москви у 1806- 1810 роках. Зрештою, про те, що Рязань – місто Ерзянь, а Арзамас – Ерзямастор. І важливе його зауваження: «Для наших народів Україна – територія свободи». «Сук пря» - по-ерзянськи подякував йому за виступ Ростислав Мартинюк, що в перекладі означає «подяка з поклоном голови».
… В аудиторії Ніжинського, гоголівського, вишу лунала не тільки українська мова, але й мови угро- фінських народів. Що означає: проблема зібрання буде тривожити все ширші кола української громадськості та проникати в уми тих, хто дивиться в перспективу завтрашнього світу на північний схід від України.
Василь ЧЕПУРНИЙ.
