Дорогі Земляки!

З тривогою слідкую за подіями що відбуваються на Україні. Путін завжди твердив що не збирається наступати, і я надіялася що може якраз наступу не буде. Не тому що я йому вірила, а тому що може він потерпав і тримав двері відкриті на випадок коли б виявилося занадто ризиковано, щоб завжди  могти сказати що він зовсім не збирався нападати. Але тепер тої надії майже не залишилося. Деякі держави, включно з Канадою, повивозили свої війська. Не хотять втручатися в збройну сутичку. Як казав "Чудасій": "Для вас світ - це людкіськість, справедливість і зрозуміння. А для мене світ - це байдужість до ближнього."  Хоч всі добре знають що Україна ще не вспіла "вбратися в пір'я" після Януковича, також знають що Україна тримає Москву в Азії і тому вони безпечні. За обіцянку шанувати кордони України, коли Україна здала ядерну зброю, вже давно забули. Сумно. 

Тримайтеся! 

В думках завжди з Вами,

Мирослава

Лист надійшов з Канади в Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою від Мирослави Гец, котра народилася в Ніжині 25 січня 1937 року. Її мама, майбутня письменниця Ольга Мак, вчилася у нас на мовно-лінгвістичному факультеті, а батько Вадим Дорошенко викладав мовознавство.