— Розкажіть, чому ви вирішили пов’язати своє життя з волейболом?
Аріна: Я почала займатися волейболом в 11-12 років. Мені відразу сподобався цей вид спорту, і з часом захоплення лише зростало. Як бачите, мене це так захопило, що я навіть вступила до коледжу, щоб мати змогу розвивати свої навички.
Мілена:З дитинства я шукала себе, перепробувала багато різних занять, але нічого не захоплювало по-справжньому. Згодом мама запропонувала мені спробувати волейбол, і це стало справжнім відкриттям!
— Як змінилося спортивне життя після повномасштабного вторгнення?
Аріна: Ми вступили до коледжу під час повномасштабного вторгнення, тому не мали змоги цілком зануритися в атмосферу спортивного життя в коледжі. Дуже прикро, що ми не можемо відчути, як тренуватися командою й жити разом. На жаль, Харків постіно обстрілюють. Там небезпечно, гучно й страшно.
Мілена:Життя дійсно змінилося. Ми не можемо тренуватися й жити так, як це було до війни. Зараз все інакше.
— Як вам Ніжин?
Аріна:Я вже втретє на зборах у Ніжині. Нам надають чудовий зал, гуртожиток, смачно годують. Мені тут дуже подобається.
Мілена:Я тут вперше. Можу сказати, що це світле місто зі світлими людьми. Ніжин дає нам можливість тренуватися і вірити в майбутнє. Дякуємо за все!
Аріна: На жаль, вдома тренуватися ми не можемо, але тут нам дають таку можливість. Ми дуже вдячні за це.
— Чому обрали саме Ніжин?
Аріна:Ми вирішили, що в Ніжині, на відміну від Харкова, значно безпечніше. Нам запропонували допомогу, і ми з радістю погодилися. Ось уже втретє повертаємося сюди, адже нам тут дуже подобається.
— Яким ви бачите майбутнє волейболу в Україні?
Аріна: В Україні дуже багато талановитих дівчат і хлопців. Я думаю, що тоді, коли ми переможемо, то ще більше людей почне займатися спортом, волейболом у тому числі. І всі вони будуть ще більше цінувати можливість тренуватися у своєму місті. Звичайно, круто їздити й тренуватися в інших місцях, і ми дуже вдячні за це, але хотілося б мати змогу робити це вдома, а не лише за його межами.
Мілена: На жаль, зараз тренуватися складніше, а іноді й неможливо, бо місто постійно обстрілюють. Але коли війна закінчиться, українські спортсмени, на мою думку, матимуть більше можливостей для розвитку. Вони прагнутимуть більшого і досягатимуть цього. Я переконана в тому, що український волейбол процвітатиме.
— Дякую за інтерв’ю!
Інтер’ю брала редакторка газети “AlmaMater” Д. Даценко
