Її акторський талант, відданість українській сцені ще за життя надихали на творчість багатьох літераторів, музикантів, художників і звичайних аматорів. В умовах російської імперії, коли українське цензуроване слово дозволялося лише в театрі, Заньковецька поширювала його в багатьох місцях свого перебування. Для неї не існувало периферії в мистецтві. Вона організовувала навколо себе театральні гуртки до яких залучала талановитих учителів, гімназистів, робітників і службовців, вивищуючи їх до свого сценічного рівня. У виставах за п’єсами Івана Котляревського, Марка Кропивницького, Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Михайла Старицького під орудою видатної актриси вони набиралися акторської майстерності, утверджувалися в українській свідомості. Багато з них ставали професійними акторами, засвічувалися на інших сценах.
Григорій Самойленко описує життєві долі брата й сестри Йосипа та Галини Москвичових, Марії Малиш-Федорець, Єлизавети Хуторної, Івана Ковалевського, Одарки Романової, Юрія Скорохода, Дмитра Грудини, Марії Шекун-Коломийченко, життя і творчість яких пов’язані з Ніжином.
Світло далекої зорі вже 92-й рік надихає не одне покоління Ніжинського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського, створеного 1933 року послідовниками Марії Заньковецької на сцені театральною династією Лучицьких. У монографії читаємо про долі й ролі Тамари Коршикової, Ганни Пащенко, Олександри Сидельникової.
2004-го року директор Ніжинського театру, заслужений працівник культури України Юрій Муквич разом з народною артисткою України Аллою Соколенко запровадили в нашому місті Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчости імені Марії Заньковецької. Він відкривався щорічно 27 жовтня в день, коли велика актриса вперше вийшла на сцену 1882 року в Єлисаветграді в ролі Наталки Полтавки. Театральні колективи з різних міст України та зарубіжжя демонстрували творчі здобутки актриси, засвідчуючи, що велика і глибока майстерність Марії Костянтинівни живе і продовжує збагачуватися.
Ніжинський драматичний театр продовжує жити, показує свої нові роботи патріотичного спрямування, щоб зняти величезну напругу в глядачів, викликану теперішньою війною. Це вже новітня історія театральної традиції в не столичному Ніжині.
Григорій Самойленко досліджує життєвий і творчий шлях великої М. К. Заньковецької впродовж багатьох років. Він використав для цього більше двохсот джерел, світлини із власного архіву та музейних експозицій і приурочив вихід монографії «Зірки продовжують світити: Марія Заньковецька та її орлята» до 170-річчя від дня народження актриси. Його текст вдало змакетували і зверстали у видавництві НДУ ім. М. Гоголя, а видрукували у М. М. Лисенка.
Надія Онищенко
