Ленц-оповідач вважається майстром підтексту, тобто, внутрішнього, невираженого змісту висловлювання. Смисловий феномен підтексту зумовлюється, зокрема, авторською спланованістю приховування смислу та вибірковістю адресації прихованого смислу. Вітчизняні дослідники малої прози З. Ленца відзначають, що в раннього Ленца загальна композиційна модель втілення підтексту характеризується як таке поєднання елементів форми, у якому безпосередньо виражений смисл не відповідає художньо оформленим умовам його передачі. Зовнішньо цей процес проявляється в певній смисловій невмотивованості, яка виникає в логічній цілісній художній єдності тексту й відкриває шлях до варіативного розуміння того, що, власне, хотів сказати З. Ленц.
У втіленні прихованого змісту значна роль належить лінгвістичним конотаціям, які апелюють до досвіду людини. Багатство конотацій Ленца найяскравіше проявляється в діалогах. Найбільш розповсюдженим мовленнєвим засобом вираження підтексту в З. Ленца є повтори, які, здебільшого, анафоричні.
Підтексту сприяє також полісемія, при якій, за «принципом айсберга», спочатку в очі впадає основне значення, а щоб знайти додаткові, читачеві треба бути дуже уважним.
Конфлікт експліцитного значення текстів із їх семантичним наповненням використовується автором як спосіб імпліцитного виявлення прагматичних змістів та його суб’єктивно-оцінних ставлень до предмета мовлення, які проявляються як іронія, гіпербола, літота тощо.
Таким чином, підтекст у малій прозі З. Ленца, який є однією з найяскравіших його стильових рис, виступає комплексним мовленнєвим явищем, яке створюється різноманітними засобами, такими як повтори, полісемія, іронія, алюзія, ремінісценція тощо.
Необхідно підкреслити майстерність і професійність перекладача, його вміння зберегти стиль автора, авторську манеру письма, а також здатність передати психологічну організацію внутрішнього світу героїв, побачити й виокремити найменші художні деталі, зберегти й відтворити колорит мовного багатства.
Оповідання «Людмила», «Паніка», «Конкурс», «Суперниці» захоплюють читача оригінальністю свого сюжету, змушують його співпереживати усі складні перипетії твору.
Переклад Анатолія Роліка поєднав у собі складний комплексний характер перекладацьких трансформацій і несе в собі максимум віддачі перекладача та його ідеї перекладу.
Вітаємо Анатолія Васильовича із виходом нової книги й зичимо вдячного читача.
Станіслав Зінченко Кандидат філологічних наук, доцент
