Керував роботою конференції Папуча Микола Васильович, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та практичної психології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Із доповіддю виступив дійсний член НАПН, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту психології імені Г.С. Костюка Сергій Дмитрович Максименко, який окреслив питання генези буття особистості та її внутрішнього світу.

Надзвичайно цікавою була доповідь доктора психологічних наук, професора Юрія Михайловича Швалба «Проблема психологічного простору свободи». Доповідач підкреслив, що свобода – це один з феноменів, які структурують внутрішній світ особистості. При цьому свобода є атрибутивною властивістю життя на біопсихічному рівні; свобода лежить у формах управління власними станами.

Як тільки переживання вимушеності стає значним, - сказав Ю.М. Швалб, - ми втрачаємо відчуття, що ми живемо власне життя. Отже, свобода – це переживання такого власного стану, коли моя дія стає чисто суб’єктною. При цьому, як зауважив дослідник, свобода – це не вибір, бо вибір детермінований зовнішньо. Свобода – це прийняття рішень.

Продовжила обговорення доктор психологічних наук, професор Зіновія Степанівна Карпенко із доповіддю «Внутрішній світ особистості в аксіологічному вимірі», яка наголосила, що суб’єктом аксіогенезу є носій ноуменальних визначень особистості.

Ключовим у конференції був виступ доктора психологічних наук, професора Миколи Васильовича Папучі, якій фахово і глибоко говорив про внутрішній світ, про переживання особистості, про філософію Спінози і методологічні принципи сучасної психології, які з неї випливають. Микола Васильович підкреслив, що художник, створюючи, є свободним. І недарма ототожнюються теоретичні поняття з естетичними враженнями. Активне споглядання – ось що може бути реальним способом пізнання.

При цьому, наголосив М.В. Папуча, найвищий рівень пізнання - інтуїтивний. Це перегукується з ідеєю Л.С. Виготського про те, що науково-теоретичне поняття є мелодією, змінюваною, мінливою, плинною, такою, що розвивається. Цікавими були описи власних емпіричних досліджень Миколи Васильовича з митцями, які вимушені переживати твір мистецтва. Для них розуміння мало. Вони живуть цим. І свобода виявляється тут у переході зовнішнього у внутрішнє і назад.

Особливою ця діяльність є у диригентів, режисерів. По-іншому вона протікає у виконавців музичних творів. Цей шлях зсередини назовні є і тут. Людина і навіть під час виконання це робить. Ми розуміємо, - зауважив Микола Васильович Папуча, - деякі механізми діалогу. Коли я говорю, я говорю для вас, але я змінююсь, бо по-іншому починаю розуміти. Доповідач підсумував, що внутрішній світ людини – це те, що повинно пізнаватись наукою, не розриваючись на частини. Слід відмітити, що доповідь Миколи Васильовича викликала багато запитань, на які він аргументовано відповів.

Цікавим був виступ доктора психологічних наук, професора Світлани Олексіївни Ставицької, яка поділилася своїм розумінням внутрішнього світу як власних переживань, які завжди супроводжуються когнітивним компонентом, рефлексією. Генетично шлях іде від спонтанних переживань до усвідомлених переживань. Доповідачка процитувала І.Канта, згідно з яким духовність – це продовження Бога в тобі і продовжила цю думку: «Мій внутрішній світ екстраполює мою духовність».

На конференції виступила кандидат психологічних наук, доцент Марія Миколаївна Наконечна, яка розповіла про особливості інтерсуб’єктної взаємодії, стадії та динаміку її розвитку.

Конференція пройшла в творчій, інтелектуально насиченій атмосфері. Вчені змогли поспілкуватися і відповісти на питання аудиторії. В zoom були присутні водночас більше півсотні учасників.

Конференція є свідченням актуальності та важливості обговорюваної проблематики та того, що ще багато чого потрібно дослідити в майбутньому.