Історія кафедри

ННІ філології, перекладу та журналістики

Історія кафедри

МОВОЗНАВЧА КАФЕДРА

кінця 20-х – початку 40-х рр. ХХ ст.

Кафедра української мови бере свої витоки з науково-дослідної кафедри історії культури й мови Ніжинського інституту народної освіти (НІНО), що була створена наприкінці 1921 р. У 1926-1928 рр. кафедра в сучасному її розумінні називалася секцією українського письменства та мови і входила до науково-дослідної кафедриісторії культури й мови,очолюваної професором В І. Рєзановим.

До складу кафедри (на той час секції) українського письменства та мови на чолі з професором Є.А. Рихликом у 1926-1929 рр. входили професор О.С. Грузинський, викладач І.Я. Павловський, аспіранти П.В. Одарченко, М.Є. Ладухін. У Ніжинському міському архіві збереглися відомості про важливу наукову роботу кафедри з актуальних соціокультурних, мовознавчих проблем, зокрема про участь 1927-1928 рр. у роботі Термінологічної комісії Інституту української наукової мови (ІУНМ) ВУАНУ 1928-1929 рр. члени кафедри брали активну участь у популяризації «Українського правопису» («харківського», або «скрипниківського»), який 1933 р. правописна комісія на чолі з А. Хвилею оголосила «націоналістичним».

На 1927-1928 рр., незадовго до того, як українізація була брутально знищена, лекції з української філології для студентів читав Є.А. Рихлик, для наукових співробітників – П.В. Одарченко, аспірант кафедри 1926-1929 рр., майбутній літературознавець, у так званих профшколах – І.Я. Павловський , протягом 1923-1933 рр. – викладач української, російської мов та методики, аспірант, завідувач кафедри з 1931 р., автор статей зі стилістики, літературного краєзнавства, мовознавства, та М.Є. Ладухін, доцент кафедри мовознавства (із 1930 р.).

До 1930 р. кафедра (за тією ж назвою) очолює процес українізації закладу. Проте в тоталітарній державі вже розпочалися трагічні для суспільства ідеологічні зміни, які не оминули Ніжинської вищої школи. Умови для наукової та навчальної діяльності на кафедрі погіршуються через розпочаті в СРСР переслідування науковців та студентів за вигадані репресивними органами «злочини» – український націоналізм, тероризм, шпигунство. Одна з перших згадок у протоколах про окрему вже кафедру мовознавства – 08.09.1931 р. Професора Є.А. Рихлика на той час було заарештовано (1930 р.) та звинувачено в націоналізмі та шпигунстві, засуджено до 10 років концтаборів Сиблагу, далі Мурманської області, де він і загинув 1937 р.; Є.А. Рихлик реабілітований посмертно 1958 р.

До складу кафедри мовознавства 1932-1933 рр. входили викладачі української мови І.Я. Павловський, М.Є. Ладухін, Г.О. Костенецький, професор-літературознавець Є.О. Ненадкевич. Щодо викладання мовознавчих дисциплін лунають відображені в протоколах засідань кафедри настійні партійні рекомендації «переорієнтуватися в руслі марксо-ленінського твердження про гегемонію пролетаріату» (із архівів.

Із вересня 1933 р. на кафедрі мовознавства починають працювати Пухтін, Бойченко, А.М. Кирилов (латина), Кордовський, із серпня – Т.К. Новицька, із грудня 1933 р. – Ю.О. Галига. Ухвала від 01.08.1933 р. загальних зборів щодо наукової та навчальної діяльності кафедри є ідеологічним вироком: «Катедра…припустила елементи спрощенства, не відбивши останніх настанов партії в нацкультбудівництві». Із вересня 1933 р. викладачі кафедри мовознавства збиралися на засідання дуже часто, розглядаючи ідеологічні «поточні справи». Протягом 1930-1934 рр. було звинувачено в шпигунстві завідувача кафедри Є.А. Рихлика, далі оголошено націоналістом завідувача І.Я. Павловського, якого заарештовано 1930 р. та примусово вислано до Узбекистану; постраждали викладачі Ф.А. Бойченко, Кирилов, М.Є. Ладухін, який 03.05.1934 р. був звільнений та заарештований із формулюванням

«націоналіст, що не забезпечував якості роботи в інституті» (із архівів). Місця заарештованих професорів займали вчорашні студенти, до яких також надходила черга арештів та репресій.

На 1933-1934 рр. на кафедрі працювали Г.О. Костенецький, А. Соломаха, а також Турченко та Польовий, яких також було звинувачено в «пропагуванні ворожих ідей»; 10.02.1935 р. завідувачем кафедри мови й літератури став Ю.О. Галига. Із 25.04.1935 р. історію мови почав викладати І.П. Смільський, професор загального мовознавства й стилістики української мови. На кафедрі в 1935 р. працювали О. Є. Яненко – викладач і керівник кафедри мови й літератури; асистент кафедри В.І. Божуль, викладач Н.П. Лоюк, І.К. Чапля.

Трагічна історія мовознавчої кафедри Ніжинської вищої школи кінця 20-х та 30-х рр. ХХ ст. відобразила процес інтелектуальних втрат української філологічної науки в умовах репресивної держави.

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

періоду 1943–початку 60-х рр. ХХ ст.

Повоєнний етап кафедри української мови розпочався 1943-1944 н. р. У цей період працювали викладачі Н.В. Сладківська (1900 р.н., із 1931 р. – викладач, далі ст. викладач НІНО, 1944-1948 рр. – завідувач кафедри), О. С. Погорілко, професор В. Д. Соболєв. Навчальний процес розпочався із запізненням (у листопаді 1943 р.): інститут лише повертався до Ніжина з евакуації. Стабільного семестрового розкладу занять не було, оскільки викладачі прибували до вишу поступово. Користувалися старими довоєнними навчальними програмами, які на 1947 р. влада оголосила націоналістичними. Гостро бракувало паперу для навчального процесу, тому тогочасні протоколи засідань кафедри написані на бланках шкільних довоєнних журналів, контурних картах, клаптиках обгорткового паперу.

Протягом 1947-1948 н. р. членами кафедри були Н.В. Сладківська (СУЛМ, історія української мови, діалектологія, спецкурси з мови), Г. П. Первушов (методика викладання української мови), С. Т. Самійленко (українська мова), Л. К. Рак (історія української мови), М.Г. Кишенько (практикум з граматики та орфографії, СУЛМ), Д. Д. Герасименко (українська мова з елементами історії); О. С. Погорілко, Н. С. Куриленко та Є. Г. Філь викладали українську мову на інших факультетах. Влада вже вкотре ставить перед викладачами завдання «посилити пропаганду радянського патріотизму, … подавати критичний аналіз учбових посібників у світлі марксо-ленінського вчення про мову, загострити увагу на спільних рисах української і російської мови» (із архівів). Н.В. Сладківська та Л.К. Рак, що викладали історію української мови, стали одними з перших об’єктів нищівної критики з боку адміністрації. Ідеологічне цькування викладачів завершилося звільненням 9 лютого 1948 р. Н.В. Сладківської з посади завідувача кафедри, а 15 січня 1953 р. – і з посади викладача. На роботі її поновив Ніжинський народний суд 12 червня 1953 р. Новопризначеним завідувачем кафедри став М. С. Антошин (01.03. - 06.09.1948 р.), а від 7 жовтня 1948 р. – уже Д. Д. Герасименко – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ протягом 1944-1977 рр.: до 1970 р. – викладачем, 1948-1949 – в. о. завідувача кафедри української мови, 1969-1970 рр. – проректором.

Із 1951–1952 н. р. кафедру української мови очолив І. Г. Чередниченко (у вишах працював із 1935 р., кандидат філол. наук із 1941 р., у Ніжині – із 1950 р.). Цей навчальний рік в історії кафедри української мови має ще один особливий компартійний маркер боротьби держави з так званим націоналізмом у науці: партійні органи запроваджують стено-графування лекцій викладачів та організацію зовнішніх упереджених рецензій на них. На початку 50-х рр. розпочали роботу І. В. Сенчук, із 1952 р. викладач, ст. викладач, кандидат філологічних наук (із 1962), завідувач кафедри (1964); О.П. Лахно (1953-1956 рр. – ст. викладач кафедри).

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

кінця 50-х – 90-х рр. ХХ ст.

У травні 1959 р. в. о. завідувачем кафедри української мови став Д.Д. Герасименко, а з вересня 1959 р.– А.Д. Батурський. Склад кафедри був таким: Ф.Я. Середа, І.В. Сенчук, Д.Д. Герасименко, М.Г. Кишенько. Із серпня 1961 р. членами кафедри також стали О.Д. Неділько та Л.Ф. Ялова. 1962 р. до НДПІ вже вдруге – разом із коротким довоєнним періодом – прийшов на кафедру української мови доцент І. К. Чапля. Із грудня 1962 р. він виконувач обов’язків завідувача кафедри української мови. У цей час І.К. Чапля активно працював над завершенням докторської дисертації (1963).

1964 р. обов’язки завідувача кафедри виконував І.В. Сенчук (1952-1972 рр. – викладач, кандидат філологічних наук із 1962 р. Із серпня 1964 склад кафедри поповнився двома кандидатами філологічних наук – А.В. Майбородою та Л.І. Коломієць. А.В. Майборода працював у Ніжинській вищій школі протягом 1964-1991 рр. на посаді доцента кафедри української мови, очолював кафедру в 1964-1970, 1973-1975 рр. Основні напрямки його наукових досліджень – старослов’янська мова, історична граматика, порівняльна граматика української та російської мов. Він автор посібника «Старослов’янська мова» (1975).

Л.І. Коломієць – доктор філологічних наук (із 1978). Протягом 1964-1994 рр. працювала в Ніжинській вищій школі на посадах доцента (із 1964), професора (1981-1994) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – граматика сучасної української мови, історична та описова фразеологія, історія української мови. 1968 р. Д.Д. Герасименко захистив кандидатську дисертацію. 1969 р. кандидатську дисертацію захистила О.Д. Неділько, яка працювала на посадах асистента (1961-1969), ст. викладача (1969-1970), доцента (1970-1998) кафедри української мови, далі вона очолювала кафедру (1972-1973; 1976-1978 рр). У 1971 р. під керівництвом І.К. Чаплі заплановано кафедральний проект – укладання «Словника мови творів Л. Глібова» (не завершений). Протягом 1971-90-х рр. кафедра укр. мови поповнюється новими фахівцями, багато з яких протягом наступних десятиріч вестимуть плідну наукову та навчально-методичну роботу в стінах Ніжинського вишу: М.А. Ілляшенко (1943 р.н.) працювала в НДПІ з 1971 на посадах асистента (1971-1978), ст. викладача (із 1978) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – проблеми граматики та стилістики сучасної української літературної мови.

Ф.С. Арват (1928-1999) – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ з 1976 року на посадах проректора з навчальної роботи (1976-1978), ректора (1978-1995) та погодинно на кафедрі укр. мови протягом усього періоду. Академік-засновник, дійсний член, Національної академії педагогічних наук України (із 1992), радник ректора (1995-1999). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми перекладознавства, зіставного вивчення української та російської мовних систем.

А.К. Мойсієнко (1948 р. н.) протягом 1976-1979 рр. працював на посаді асистента кафедри української мови НДПІ. Нині доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор монографій та підручників із української мови, відомий український поет і перекладач. О.Г. Ковальчук (1947 р.н.) протягом 1972-1978 рр. працював на посаді асистента, далі доцента кафедри української мови НДПІ, нині професор, доктор філологічних наук, багаторічний завідувач кафедри української літератури. Основні напрямки наукової діяльності – дослідження ідіостилю письменників.

В.М. Пащенко (Сірик) (1954 р.н.) працювала на посадах викладача (1980-1983), асистента (1983-1988), старшого викладача (із 1988) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – українська діалектологія, стилістика сучасної української літературної мови.

М.М. Веркалець (1936-2009 рр.) – доктор філологічних наук, професор, працював викладачем (1982-1989), завідувач (1983-1984) кафедри української мови НДПУ ім. М. В. Гоголя. Основні напрямки наукової діяльності – історія мови, літературознавство, релігієзнавство, проблематика ЗМІ.

Г.М. Чирва 1940 р.н., кандидат філолічних наук із 1977, працював на посаді доцента (1984-2000), завідувача кафедри української мови (1985-1987), декана філологічного факультету НДПІ (1987-1988). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми синтаксису та стилістики сучасної української літературної мови.

На зламі 80-х, у 90-х та на початку ХХІ ст. свою наукову та навчально-методичну діяльність на кафедрі розпочинають Н.І. Бойко, С.П. Лукач, В.М. Бойко (Максимова), Л.Б. Давиденко (Бойко), Г.М. Вакуленко (Шелемеха), В.М. Пугач, В.Ю. Гальчук, Н.М. Пасік , В.М. Бережняк, Т.В. Жук, А.І. Бондаренко, С.В. Зінченко, В.М. Топтун, С.П. Шевченко (Обийкіна), А.М. Кайдаш (Василенко), В.Г. Коваленко, Н.І. Клипа, О.В. Банзерук.