Олександр Якович Ростовський ‒ відомий вчений не лише у нашій країні, а й далеко за її межами. Його перу належить більше 200 наукових праць з мистецької педагогіки, ним розроблено цілий напрямок у науці – «Педагогіка музичного сприймання», за його програмами навчаються діти у школах України, і це лише невеликий перелік здобутків. Все своє життя до останнього подиху, науковець працював у Ніжині, у стінах древнього вузу, залишивши за собою помітний слід, ставши справжнім прикладом для наслідування.
Сьогодні факультет культури і мистецтв носить ім’я Олександра Ростовського, а його учні намагаються гідно продовжувати справу свого Вчителя.
Учасників конференції привітав доктор мистецтвознавства, професор, народний артист України, академік Національної академії мистецтв України, секретар Національної всеукраїнської музичної спілки, завідувач кафедри музичної педагогіки та хореографії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Володимир Іванович Рожок.
Про наукову школу професора О. Я. Ростовського, його учнів-послідовників, традиції та модернізацію вищої мистецької освіти, її актуальні проблеми йшлося у ґрунтовній доповіді Лариси Василівни Гусейнової – декана факультету культури і мистецтв імені Олександра Ростовського, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри інструментально-виконавської підготовки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Аналізу музично-освітніх векторів творчості піаністки Ведди Розен була присвячена доповідь кандидата мистецтвознавства, доцента кафедри музичної педагогіки та хореографії Олени Анатоліївни Кавунник.
Науковцями піднімалися актуальні питання теоретико-методологічних засад мистецької освіти, професійної підготовки майбутніх вчителів мистецьких дисциплін, інноваційних технологій в системі мистецького навчання і виховання, сучасного мистецтвознавства в культурно-освітньому просторі. Учасники Читань наголошували на визначній ролі доктора педагогічних наук, професора О. Я. Ростовського у сучасній науці, вказували на неоцінений вклад у справу розбудови Незалежної України, висловлювали думку про необхідність подальшого вивчення його наукового доробку.
Обране коло питань об’єднало науковців у бажанні спільними зусиллями їх розв’язати. Було наголошено на важливості подібних заходів та висловлено сподівання на подальшу плідну наукову співпрацю в царині мистецько-педагогічної науки.
