Такими є викладачі та студенти факультету культури і мистецтв Гоголівського вишу. У рамках проекту старшого викладача кафедри вокально-хорової майстерності Алли Хоменко «Вокальні традиції Ніжинської вищої школи» дванадцять учасників через автентичні костюми, прекрасні голоси та органічний артистизм обдаровували нас високим естетичним переживанням. Натхненні мелодизмом і поезією композитора й автора лібретто, вони меланхолійно переживали разом з ним тугу за рідним краєм, що його люблять по-материнськи: не за багатство чи розкіш, а вже за те, що він є.
Кохання Оксани й Андрія у трепетному виконанні Маріанни Тисевич і Ярослава Йотки невіддільне від любові до України. Заради отого райського куточка вони готові переплисти Дунай. І навіть гультяка Іван Карась не може забути своє козацьке коріння, перевтілюючись в турка-османа. Його комічний дует з Одаркою природньо переливався зі сцени басом Дмитра Бутрея і сопрано Тетяни Дяченко та правдивим, нештучним гумором. Арія Султана, проспівана Сергієм Гладарьовим, народні пісні дівчат і парубка, виконані Нелею Несин, Тетяною Ступак, Анастасією Терещенко та Сергієм Ареф’євим, запальний український танок Оксани Гузь та Івана Гладкова, вдало підібрані декорації заповнювали музичний простір. Темпоритмом вистави замість диригента уміло керувала концертмейстер Галина Брюзгіна. А доречним ведучим був актор Микита Мисник.
Це вже друга експериментальна оперна спроба Алли Хоменко, що виявилася ще професійнішою, ніж «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського. Проект підтримує як вдячний глядач ректор Олександр Самойленко.
Надія Онищенко
Фото: Вікторії Борисюк