Саме таким Прологом – піснею О. Богомолець на слова Л. Костенко «Умирають майстри» – розпочалося «Музичне приношення шанувальникам художньої літератури», підготовлене студентами та викладачами факультету культури і мистецтв в дарунок філологічному факультету, який нещодавно відсвяткував 140 років від дня заснування Історико-філологічного інституту в Ніжинській вищій школі.
Про глибоке розуміння культури, високий професіоналізм, бездоганний літературний смак Ольги Миколаївни Щербініної, керівника цього мистецького проекту, свідчить програма цього заходу, де органічно поєднано класичне й сучасне, давньоруське житіє й сонет Петрарки, геній Ф. Шопена й геній М. Гоголя.
Розпочалася концертна програма п’єсою Геннадія Саська «Свято на Всеволодовому пагорбі» у виконанні О.М. Щербініної. Ця п’єса завершує його фортепіанний цикл «Відгомін століть», який образно-змістовно пов’язаний із визначними місцями стародавнього Києва. Літературним джерелом твору стало «Житіє Феодосія Печерського», що належить перу славнозвісного Нестора Літописця. З «Житія…» взято і епіграф, який давньоруською мовою був прочитаний студенткою філологічного факультету Іриною Шульгою. Цей твір, його виконання – потужне, експресивне – відносять слухача до витоків східнослов’янської культури, до найдавніших літературних пам’яток, якими є літописи, житія, моління, ходіння; налаштовують його на високу духовність.
Наступне «поєднання» – Ф. Шопен і Т. Манн. Прелюдії № 4 Ф. Шопена у виконанні студентки 2 курсу факультету культури і мистецтва Анастасії Іваненко передувала цитата з роману «Доктор Фаустус» Т. Манна, так майстерно й тактовно «вплетена в канву» заходу ведучою Тетяною Голуб: «Играю много Шопена и читаю о нем. Я люблю ангельское в его облике… нечто своеобразно и таинственно завуалированное, неприступное, ускользающее, люблю незамутненность его жизни, нежеланье что-либо знать, равнодушие к жизненному опыту, духовную замкнутость его фантастически изящного и обольстительного искусства».
Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» нікого не залишає байдужим. І композитори – не виняток. М. Кармінський свою партиту № 5 так і називає «По прочитанні роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита». Один з номерів партити – «Шалений вальс», який виконала студентка 3 курсу факультету культури і мистецтва Катерина Козел: «Прощайте навсегда! Я улетаю, – кричала Маргарита… невидима, невидима, – ещё громче крикнула она и, между ветвями клёна, хлестнувших её по лицу, перелетев ворота, вылетела в переулок… и вслед ей полетел совершенно обезумевший вальс».
У виконанні випускниць факультету культури і мистецтва Марини Батрак і Наталії Остапенко прозвучав один із найвідоміших романсів С. Рахманінова «Полюбила я на печаль свою». Традиційно щодо слів цього романсу вказують – «сл. О. Плєщєєва, а в дужках – (з Шевченка)». Дійсно, слова романсу не є буквальним перекладом тексту Т. Шевченка, але, як відомо, О. Плєщєєв був одним із ініціаторів перекладу «Кобзаря» російською мовою й багато сам перекладав із Т. Шевченка.
Наступний номер – про вічне й безсмертне кохання, оспіване великим В. Шекспіром: «Нет повести печальнее на свете, чем повесть о Ромео и Джульетте». Цей віковічний сюжет втілений В. Белліні, Г. Берліозом, Ш. Гуно, П. Чайковським, С. Прокоф’євим у опері, балеті, симфонічних творах. Балет С. Прокоф’єва «Ромео і Джульєтта» посідає одне з чільних місць у репертуарі оперних театрів світу. Пізніше композитор створює десять фортепіанних п’єс, в основі яких найголовніші образи балету: Ромео, Джульєтта-дівчинка, падре Лоренцо. Серед них і п’єса «Монтеккі і Капулетті», яку виконала Наталія Кальна.
Класична п’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка», як і класична опера М. Лисенка «Наталка Полтавка», завжди сприймаються глядачем з теплою посмішкою, добрим гумором. Так же позитивно зреагував зал на пісню Наталки у виконанні Анастасії Іваненко та провідного концертмейстера Галини Брюзгіної.
І знову про кохання. Під музику Л. Бетховена (LARGO Соната № 2 ор. 2) звучить фрагмент з оповідання «Гранатовий браслет» О. Купріна, який читає студентка філологічного факультету Катерина Кательницька. У цьому творі О. Купріна музика є невід’ємною й визначальною складовою його ідеї: під назвою оповідання «Гранатовий браслет» автор вказує опус твору Бетховена – Соната ор. 2, ч. 2. – Largo appassionato. Письменник не тільки вводить твір Бетховена, написаний у формі рондо, у свій сюжет, але й сам використовує цю структуру в останньому епізоді оповідання. Слова «Да святится имя твое» виконують роль рефрена.
Наступний номер у блискучому виконанні Катерини Козел та Наталії Кальної став певною мірою несподіванкою. Це «Регтайм» Скотта Джопліна, відомого американського музиканта, слова якого: «Не квапся. Граєш регтайм – ніколи не поспішай», – стали епіграфом до роману Едгара Доктороу «Регтайм», де автор порівнює специфічну музику регтайму з образом яскравої, хаотично-калейдоскопічної картини епохи. Письменник використовує жанр як «музичну ілюстрацію» того часу.
Літературний текст Ф. Петрарки та музика Ф. Ліста органічно поєднані у «Сонеті № 104», що свідчить про повне злиття жанрів та спорідненість світосприйняття великих митців. Усе це намагалися донести до слухачів виконавці – Олександр Малюх та Олексій Павленко.
А далі – жартівлива, запальна пісенька Д. Кабалевського «Мірошник, хлопчик і віслюк» (Східна казка) на слова відомого дитячого письменника та перекладача С. Маршака, яку виконало тріо у складі Марини Батрак, Анастасії Іваненко та Тетяни Дяченко (за роялем – О. Щербініна) і яку глядачі зустріли гучними оплесками.
Російська література завжди надихала композиторів, багато хто з них писали музику за мотивами літературних творів російських письменників. Валерій Гаврилін – один із небагатьох композиторів, який зумів «відчути» прозу А. Чехова, особливості стилю його творів. Свідченням чому – балет «Анюта» (за оповіданням А. Чехова «Анна на шее»). Вальс з цього балету прозвучав у виконанні Катерини Козел та Євгена Петренка.
«Логічним» завершенням концертної програми стало неперевершене виконання «Гопака» з опери М. Мусоргського «Сорочинський ярмарок» О. Щербініною та О. Павленком. Це було тріумфальне поєднання української «вольниці», неповторності гоголівського відчуття України, запальної, колоритної музики, що створювало атмосферу свята.
Свято музики відбулося. Філологічний із великою вдячністю приймає «музичне приношення» від колег з факультету культури і мистецтв. Дякуємо і працівникам бібліотеки університету Валентині Манжай та Ользі Кільдіватовій за книжкову виставку. Шановні колеги, спасибі велике, що в наш надскладний час ви не втратили бажання сіяти «разумное, вечное, доброе».
В.О. Сидоренко, к.ф.н., доцент кафедри
російської мови та перекладу
