Наш колега, поет Анатолій Васильович Ролік, поділився своїми творами, які навіяла жахлива російсько-українська війна. В них біль та сум усього українського народу. Анатолій Васильович не залишився осторонь і під час активних бойових дій навколо нашого міста охороняв територію рідного університету. Мабуть, у цей час і з'явилася його віршована хроніка бойових дій на території України.
Вірші Анатолія Васильовича опубліковані на сайті Міністерства культури та інформаційної політики. Пройшовши за посиланням https://warpoetry.mkip.gov.ua, портал "Поезія Вільних", можна проголосувати за поезію, яка вам сподобалась.
Дякуємо Анатолію Роліку за віршовану рефлексію та бажаємо подальших успіхів у творчості.
Ми йдемо у бій за неньку Україну
Знов вийшла на поріг старенька мати,
Піднесла руку й проводжає в путь,
Найменшого в своїй сім'ї солдата,
І плакать хоче, сльози не течуть.
Вже стільки сліз пролито за убитих,
А кров'ю їх просякнута земля,
І крає серце крик несамовитий,
А попіл згарищ засіва поля.
Приспів:
Збивайте ракети, трощіть "Урагани",
Міцніше тримай автомат.
Російських собак наша помста дістане,
Бо в наступ іде добробат.
Чернігів і Суми, Херсон і Охтирка,
Герої-міста трудові.
На прапорі вашім палаюча зірка,
На подвиги зве бойові.
Не плачте, мамо, ні, я не загину,
Погляньте скільки поруч вояків.
І дідо, й легінь йдуть за Україну,
Прогнать назавжди клятих москалів.
Ми йдемо в бій за неньку Україну,
За дочок наших і малих синів,
Щоб було чутно пісню солов'їну,
За тишу гір і супокій ланів.
Приспів.
Калина листя розпустила
Калина листя розпустила,
Зелені коси весняні.
А мене куля вража вбила,
В красивім місті Ірпені.
Я захищав свою домівку,
На перехресті всіх доріг.
Тримав в руках нову гвинтівку,
А біля серця оберіг.
Мені свого життя не жалко,
Ну, може трішечки, чуть-чуть,
Я Україну любив палко.
Заради неї вибрав путь.
Лише одне мене хвилює,
І б'є, як хвиля в береги,
Що нелюд на землі лютує,
І що живі ще вороги.
Калина листя розпустила,
Зелені коси весняні.
Не сумувала щоб могила
В красивім місті Ірпені...
До купи всі, гуртуйтесь українці!
Ми з хвилюванням ждем новин із фронту,
Ну, як там Буча, Харків, Бровари?
І разом з нами Лондон і Торонто,
На площах їхніх наші прапори.
Ми вдячні дуже всім за допомогу,
Всім небайдужим до людськихстраждань,
І славим тих, хто перекрив дорогу,
Щоб зупинити танки без вагань.
Вивчаєм географію країни
По новій мапі - бойових подій.
Жахають серце древніх міст руїни,
Та не згасити в ньому жар надій.
Простягнем руку нашим польським браттям,
І сестрам з рідної для нас Литви,
Нам зігрівають душу, як багаття, Їх щирі за Вкраїну молитви.
До купи всі, гуртуйтесь українці!
Святая воля поєднала нас.
Без сліду щезнуть москалі чужинці,
Їх із могили проклянув Тарас!
