На цей раз нам вдалося відвідати цілих 18 екскурсій, перетнути 10 областей, зробити сотні світлин і привезти у наплічниках мільйони вражень. Завдяки 12-денній поїздці ми відкрили для себе південь Незалежної. Вишукана Одеса і воєнний дух катакомб. Суворий Миколаїв і такий стриманий Херсон. Європейське місто Дніпро, де нам довелося і відчути на собі справжню армійську муштру, і наблизитись до життя металургів. А чотири доби у Лазурному стали подарунком для тих, хто вперше в житті побачив море.
Але родзинкою практики стала екскурсія на Джарилгач – заповідний острівець у Чорному морі. Його самобутність полягає у тому, що на острові немає постійного населення. Через це унікальні екосистеми не зазнають змін, а життя плине за первісними законами природи. Понад 200 солоних озер і степові ландшафти дають прихисток десяткам видів Червонокнижних представників флори і фауни.
Першим приємним сюрпризом для студентів стало переправлення з материка до острова на моторних човнах. Такий трансфер «з вітерцем» підняв усім настрій на цілий день. Звичайно, не без труднощів вдалося нам перетнути острів у супроводі вседосягаючого сонячного проміння. Але чи бояться кілометрів і спеки справжні географи? От і ми, озброївшись капелюхами, сонцезахисним кремом і власною рішучістю, все ж дісталися протилежного берега. Важка дорога була того варта. Неосяжний, бездоганно білий піщаний пляж, бірюзові хвилі відкритого моря і ніжна прохолода бризу…
Мало хто хотів прощатись з островом. Але чи варто там залишатись людям? На Джарилгачі балом керує матінка-природа, і досі їй вдається бути ідеальною господинею цього чорноморського дива.
З подібних подорожей люди повертаються іншими, наче новими. На власному прикладі ми упевнились, що подібний досвід – чудова практика не лише навчальна, а й життєва. Вміння працювати в колективі, вміння поважати чужу працю і чужу думку, вміння бачити справжню цінність природи, вміння любити все живе. По завершенню поїздки, сумували лише студенти 3-го курсу, адже для них це була остання подорож. Хоча, не варто сумувати, коли у тебе за плечима, у величезному наплічнику, незліченний багаж вражень, спогадів і любові. Любові нової, нематеріальної, любові до життя і всього, що живе.
