Лекція відбулася на платформі ZOOM. На ній були присутні понад 90 здобувачів вищої освіти різних рівнів із двох ЗВО області та вчителі Чернігівської області, колеги з кафедри української мови, методики її навчання та перекладу й інших кафедр факультету філології, історії та політико-юридичних наук Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. У кінці лекції Н. І. Бойко подякувала присутнім за увагу, а Л. І. Котковій, кандидатові філологічних наук, доцентові кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, та Т. Л. Хомич, кандидатові філологічних наук, доцентові кафедри української мови і літератури Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, – за сприяння в забезпеченні широкого кола слухачів. У ЗМІ з’явилися схвальні відгуки колег, здобувачів вищої освіти, із-поміж яких і відгук аспіранта-історика Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка Володимира Солохненка: «Вибачте, що пишу пізно, але відчуваю, що це треба зробити. Я зараз трошки хворий, маю дуже складний графік наукової роботи, але все ж знайшов час і сили потрапити на сьогоднішню лекцію. І не даремно. Тому я, принаймні, спробую викласти на папері своє емоційне сприйняття цього заходу. Насамперед, хочу щоб Ви, Тетяно Леонідівно, подякували від мого імені Надії Іванівні за її роботу: колосальну підготовку, натхненний виступ і такі актуальні для нас висновки. Були думки про те, що, будучи істориком, я зрозумію далеко не все... Скажу чесно: мені дійсно було складно сприймати деяку суто «філологічну» інформацію, але я дуже щасливий, що все ж зміг її «осилити» та усвідомити. Окрема подяка за хронологічні межі утворення самобутніх рис звукової системи української мови. Мені, як фахівцю з історії та археології, було цікаво проводити паралелі історичних подій, археологічних культур зі змінами, що відбувалися в мові. До того ж все, що «відбувається» в контексті дат, історичних подій та постатей, мною сприймається та запам’ятовується набагато краще. Надзвичайно цікавим для мене було питання про увиразнення художнього мовлення. Я не пишу віршів, рідко читаю поетичні твори, проте характеристика цього явища самобутності української мови Надією Іванівною надихає задуматися над багатьма речами мовно-естетичного характеру. Я сподіваюся, що всі дев’яносто присутніх здобули для себе щось нове та цікаве. Дякую!».
Ярослава Романенко, аспірантка кафедри української мови,
методики її навчання та перекладу
