Вшанування 100-річчя від дня народження нашого видатного земляка Ігоря Качуровського не стало разовою акцією. Його літературні досягнення надихають дослідників, перекладачів, поетів, котрі перевіряють власні здобутки його життєтворчістю.

20 вересня в читальній залі Гоголівського корпусу було направду затісно. Багато студентів та викладачів вишукували стільці, щоб сісти, адже вільних місць годі було й знайти. Такі інтелектуальні «натовпи» в нас збираються, коли приїздять поважні гості зі своїми просвітницькими виступами, проектами, важливими повідомленнями.

Відомий поет, прозаїк, перекладач, теоретик літератури, радіожурналіст народився в Ніжині, у родині батька, котрий працював у Центральній раді, і матері, дворянки з походження. Він лишив по собі унікальний доробок, який належить до найвищого духово-інтелектуального поверху української літератури. Глибока трагедія його життя – відірваність від України, добровільне вигнанництво, яке було єдиним порятунком від репресій у 1930-х роках, – не зламала його духу. Літературна спадщина Качуровського, створена за межами Батьківщини – в Аргентині і в Німеччині – стала національним культурним надбанням.