У серпні 2018 року Анжеліка Тимченко нагороджена Премією Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові країни, досягнення яких сприяють розвитку молодіжних ініціатив на місцевому рівні.
Читачам нашого сайту Анжеліка розповіла про
навчання в університеті, про свої дитячі мрії та
власне життєве правило
Ви закінчили Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, де вивчали соціальну педагогіку та практичну психологію, і зараз набуті знання успішно втілюєте в життя. А якби повернути час назад – чи обрали б Ви для себе іншу професію?
О, в дитинстві я мріяла бути викладачем англійської мови, і після школи пішла навчатися в Ніжинський ліцей при НДУ ім. М. Гоголя на гуманітарні спеціальності. Але коли прийшов час вступати до університету, ми з трьома подругами - ліцеїстами порадилися і вирішили вступати на факультет психології. І ось зараз, після закінчення вишу одна з дівчат поїхала працювати в Ізраїль, а я і ще одна одногорупниця залишилися тут працювати психологами, і хочу сказати, що я не жалкую. Факультет психології мені завжди був цікавий тим, що навчання було досить активним. Я була старостою групи, потім замісником старости, пробувала себе і в КВН, але зрозуміла, що то не моє. Коли пішла на практику в літній табір вожатою, там і зрозуміла, що працювати з молоддю – ото моє. Не можу сказати, що там було легко – скоріш за все – там я пройшла гарну школу, бо мені тоді було 20 років, дітям в таборах по 14-17 років – і це були діти з кризових сімей, сироти, напівсироти, вихованці інтернатів, які навчалися в профтехучилищах.
А вже будучи на 4 курсі в університеті я поїхала в Алушту і працювала там вожатою в літніх таборах для дітей. 6 років їздила в Алушту і паралельно, з 2007 року я влаштувалась працювати в ЗОШ №15 соціальним педагогом та практичним психологом. Згодом виникла ідея заснувати соціально-психологічний театр “СоЦиС” з числа учнівської молоді школи. Те, що ми разом робили на сцені, змушувало плакати більшість присутніх підлітків під час вистав в актовій залі!
На сьогоднішній день Ви - координатор «Молодіжного банку ініціатив», тренер, практичний психолог, і цей перелік можна продовжувати. Подивившись на Вас, складається враження що ви людина невичерпної енергії, завжди в пошуку нових ідей, творчих задумів та планів. Як Вам це вдається, що вас надихає?
Надихає сама молодь, молодіжні працівники, можливість співпрацювати з великою кількістю цікавих і креативних людей. Ми з командою однодумців намагаємося постійно бути в русі, беремо участь у різних форумах, знайомимося з новими людьми, вивчаємо їхній досвід, і це дуже круто!
Недавно ми запросила до Ніжина волонтерів БУРтуру, Будуємо Україну Разом” (або просто БУР) – це волонтерський проект, під час якого є можливість подорожувати, досліджувати Україну та допомагати людям, які цього потребують. БУРтур завітав до громади Ніжина з ознайомчим візитом. Після туру, в березні будуть оголошені міста-учасники майбутніх таборів БУР, де разом з місцевими активістами та волонтерами з усієї України буде організована допомога сім’ям у скруті, також будуть вдосконалюватися громадські простори та саморозвиватися молодіжні спільноти.
Дуже круто, що «Молодіжний банк ініціатив» оцінила програма розвитку ООН (ПРООН), яка координує цей проект, і ГО ІСАР «Єднання». Ми мали змогу отримати від них фінансування на наші молодіжні проекти, які зараз реалізуємо в Ніжині.
Я хочу сказати, що буває навіть важко заснути, тому що стільки планів, думок у голові тримається, нових ідей, і ти цим живеш!
У серпні 2018 року рішенням Уряду було визначено 20 лауреатів Премії Кабінету Міністрів України. В цю двадцятку увійшла й Анжеліка Тимченко. Що означає для Вас ця нагорода?
Чесно кажучи, я не думала, що маю стільки досягнень, аби підійти навіть до етапу відбору переможців. Адже заявок було подано дуже багато, з усіх куточків України, причому різного віку і різних спеціальностей: від учнівської молоді до військовослужбовців та священнослужителів. Але нас усіх об’єднувало те, що ми молоді і кожен робить свій особистий внесок у розвиток України.
(Посилання на дане розпорядження: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-prisudzhennya-premiyi-kabinetu-ministriv-ukrayini-za-osoblivi-dosyagnennya-molodi-u-rozbudovi-ukrayini - Авт)
Якщо згадати студентське життя, роки навчання в Ніжинському державному університеті – чи були у вас улюблені предмети?
В університеті мені завжди подобалась тренінгова діяльність. Особливо запам’ятався тренінг самопізнання та саморозвитку. Це настільки згуртовувало групу, ми пізнавали себе, багато практичних навичок брали собі на замітку і згодом втілювали їх в життя. Причому, коли я навчалася, то не думала, що буду працювати психологом. Свої наукові роботи а також дипломну я писала на соціальну тематику (соціальна педагогіка), Наталія Миколаївна Суховєєєва - мій науковий керівник, мій наставник. Хочу підкреслити, що завдяки Ніжинському державному університету я реалізувалася як особистість. Університет став для мене стимулом для розвитку, і я дякую усім викладачам за отримані висококваліфіковані знання та навички.
Зараз ми спілкуємось зі студентськими друзями, багато хто з них також працює психологами. Ми обговорюємо якісь життєві ситуації, радимося, і це так класно коли обмінюєшся досвідом з колишніми одногрупниками і маєш багато загальних тем для обговорення!
Чи є у Вас особистий девіз по життю?
«Все що відбувається – відбувається не дарма, бо так має бути». Це правило, яке я визначила для себе за останні декілька років. У мене таке враження, що там хтось на небесах складає певні пазлики, і ти розумієш: те що має бути – воно станеться. В своєму житті можу сказали, що маючи таку команду як у нас – можна гори звернути!
Побажання читачам нашого сайту від досвідченого психолога, активного жителя нашого міста?
Багато молоді хоче поїхати з Ніжина, бо вважає, що не так вже й класно навчатися в маленькому місті, і таке інше. І я також колись хотіла поїхати з Ніжина. Але тепер розумію, що круто залишитися в своєму місті, знайти однодумців, створити команду, і разом розвивати своє місто, спільно робити гарні речі саме в тому місті, в якому ти живеш. То ж хочу побажати молоді натхнення бути активними саме в своєму місті, любити і розвивати його.
Спілкувалася Тіна КОШЕЛЕВСЬКА
Фото з архіву