Арватівські читання

Факультет філології, історії та політико-юридичних наук

S5 Accordion Menu - модуль joomla Форекс

Кафедра української мови, літератури, культурології та журналістики

Кафедра прикладної лінгвістики

Кафедра германської філології та методики викладання іноземних мов

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин

Кафедра політології, права та філософії

Лабораторія лінгвокультурології

Дорогою науки, мудрості й добра…

Академік Ф. С. Арват

Проблемою номер один для Ф.С. Арвата була якість підготовки вчителя, який органічно поєднує досягнення сучасної науки з педагогічною майстерністю, любов до своїх учнів з безкомпромісним ставленням до будь-яких порушень норм загальнолюдської моралі.

«Освіта – фундамент суспільства, між освітою і економікою – прямий зв’язок.» Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство розвивалось за принципом демократії, гуманізації, гласності, то повинні зрозуміти – це можливо тільки через людину, її рівень освіти і культури».

Федір Арват

АРВАТ Федір Степанович

(18 квітня 1928 р.-2 листопада 1999 р.)

професор, дійсний член-засновник Академії педагогічних наук України, заслужений працівник народної освіти України, лауреат ордена Трудового Червоного Прапора, лауреат ордена Дружби народів

ОСНОВНІ ПРАЦІ Ф. С. АРВАТА

К вопросу о переводе позмы Н. В. Гоголя «Мертвые души» на украинский язык. // Ученые записки Черновицкого университета. Серия филологических наук. Т. 43, Вип. 12. – Черновцы, 1961.
З історії українського перекладу II половини XIX ст.: М. Старицький як перекладач. // Матеріали XIX науковоїсесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1963.
Синтаксичні питання перекладу: на матеріалі перекладу «Мертвих душ» М. В. Гоголя Іваном Франком. // Тези доповідей XIX наукової сесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1965.
Максим Рильський — теоретик перекладу. // Питання літературознавства і мовознавства. Тези доповідей та повідомлень. Республіканська наукова конференція. — Харків: Харківський ун-т, 1967.
Перші переклади творів М. В. Гоголя на українську мову // Література та культура Полісся. Вип. 3: М. В. Гоголь — випускник Ніжинської гімназії вищих наук та його творчість. – Ніжин: НДПІ, 1992. — С. 138-149.
Специфика преподавания русского языка в школах с молдавским языком обучения // Совершенствование теории и практики обучения русскому языку в школе. — Киев: АН УССР, 1978.
Вуз особого назначения: Высшая школа: Время перемен // Правда Украины — 1987 — 4 января.
Ніжинський педагогічний інститут і перебудова // Література і культура Полісся. Вип. І. — Ніжин: НДПІ, 1990.– С. 212-215.

Основні дати життя та діяльності академіка Федора Степановича Арвата

18 квітня 1928 р.	Народився в селі Олександрівка, нині Ширяївського району Одеської області.
1947 р.	Закінчив школу і вступив на філологічний факультет Одеського університету.
1952 р.	Закінчив філологічний факультет Одеського університету, здобув фах учителя української мови та літератури.
1952 - 1953 рр.	Учитель середньої школи в селі Старі Бросківці Сторожинецького району Чернівецької області.
1953 - 1956 рр.	Аспірант Одеського університету.
1956 - 1961 рр.	Методист, завідувач відділу Чернівецького інституту удосконалення кваліфікації вчителів.
1961-1975 рр.	Викладач, доцент кафедри української мови Чернівецького університету.
19 квітня 1968 р.	Захистив кандидатську дисертацію на тему “Іван Франко як перекладач”.
12 липня 1968 р.	Отримав диплом кандидата філологічних наук.
27 червня 1969 р.	Переведений на посаду доцента кафедри української мови.
1968 - 1976 рр.	Декан філологічного факультету Чернівецького державного університету.
1976 - 1977 рр.	Проректор із навчальної роботи Ніжинського педагогічного інститутуімені Миколи Гоголя.
1978 - 1995 рр.	Ректор Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя.
1992 р.	Постановою Кабінету Міністрів Українипрофесора Арвата Ф.С. було затверджено дійсним членом – засновником Академії педагогічних наук України.
1996 - 1999 рр.	Радникректора Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя.
1999 р.	Указом Президента України Леоніда Кучми за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді академіку Арвату Ф. С. було присвоєно звання «Заслужений працівник народної освіти України». Федора Степановича Арвата було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та орденом Дружби народів.
2 листопада 1999 р.	Федір Степанович Арват помер. Похований на Троїцькому кладовищі м. Ніжина.