Ви навчалися в Ніжинському державному університеті? Які це були роки?

У 1999 році вступила на факультет психології та соціальної роботи до Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, який закінчила в 2004 році. Причому, мій диплом висить у нас вдома в кабінеті поруч з дипломом Гарвардського університету мого чоловіка.

А студентські роки були насправді найкращі, як в освітньому плані, так і в плані спілкування, цікавих знайомств: адже саме в університеті сформувався основний склад КВК команди „СВ-gіrls”, і я також була її активним учасником.

Після закінчення вишу які були плани на майбутнє? Чим займалися, отримавши диплом НДУ?

Спочатку думала, що життя пов'яже зі сценою, але у долі були свої плани! Після закінчення університету жила в Києві, працювала в концертному агентстві. Разом з дівчатами з нашої КВК команди ми тоді наймали двокімнатну квартиру, бо і після закінчення вишу ми підтримували один одного в усьому! То був чудовий час!

Потім я поїхала до Москви, на запрошення Лесі Шевченко, нині Федорова (це капітан нашої КВК команди), вона ж і моя кума! Там я працювала в святковому агентстві. Завжди любила дарувати людям радість)! Обидві столиці люблю, спасибі їм за досвід, друзів, спогади.

Зараз Ви живете в одному з найпопулярніших туристичних напрямків Середземномор'я - Респу́бліці Кіпр. Це була ваша мрія, ціль? Чи, скажімо, «так історично склалося»?

Дев’ять років я живу в місті Пафос, де вийшла з берегів богиня Афродіта. Мрії жити за кордоном не було ніколи, але так склалося: я познайомилася зі своїм чоловіком кіпріотом, він запросив мене на Кіпр, ось і залишилася тут. Не жалкую! Чудова країна, клімат, люди! Прилітайте!

(Дякую – гарна думка!) На Кіпрі – ви власниця весільної агенції, а також мама і дружина. Розкажіть, будь ласка, яка у вас сім’я: скільки років дитині, яка професія у чоловіка?

Коли я приїхала на Кіпр, потрібно було чимось себе зайняти. Море і пальми теж іноді набридають)! Я познайомилася тут з дівчиною з Росії, ми подружилися, і вирішили відкрити свою весільну агенцію. Дев’ять років успішно цим і займаємося. (T-Style Ltd-www.svadba-na-kipre.ru). Все чекаю, коли одружу когось із Ніжина, обіцяю знижку! (сміється – Авт.)

У мене чудова інтернаціональна сім'я: чоловік - кіпріот, мама - українка, син - кіпріот – українець, Михайлик, йому чотири з половиною роки, (грец. Міхаліс). Чоловік працює у фінансовій сфері.

На якій мові переважно розмовляє ваш син? Чи знає він українську?

У нашій родині три мови: російська, грецька, англійська. Найбільше ми говоримо на грецькій мові. Коли прилітають мої батьки, то вчать онука говорити українською.

Цікаво, чи допомагають зараз вам ті знання, які ви отримали навчаючись в університеті, коли педагоги, як у вірші Якова Шауберта «сеяли мудрое, доброе, вечное»? Тобто як знання психології  допомагає вам йти по життю в цілому?

Ви знаєте, досвід, який у мене є, спілкування з людьми: КВК, святкові агентства, дитинство (завжди двері нашого будинку були відкриті для гостей) - ось це мені і допомагає по життю, особливо при переїзді до іншої країні, острова.

В університеті мені особисто пощастило з людьми, які там працювали, вчилися. Я люблю психологію, і зараз також з інтересом читаю психологічну літературу, особливо, при вихованні сина, і при роботі з моїми молодятами потрібно враховувати багато нюансів, але мені здається, що все приходить з досвідом.

Коли ви буваєте на Україні: раз на рік, можливо частіше, або ж рідше?

Буваю раз на рік, моя сім'я та друзі також прилітають до мене на Кіпр.

Чи спілкуєтесь зі студентськими друзями, або ж викладачами університету?

Спілкування з моєю рідно КВК командою? Звичайно! Ми «перекумувались» один у одного! Завжди з дівчатами на зв'язку. Дружимо вже більше 25 років, страшно подумати!.. (сміється – авт.)

Чи є для Вас на Україні улюблені місця, де обов’язково хочеться побувати, аби відчути себе вдома?..

Батьківський дім!

Існує багато різних думок з приводу ностальгії за місцями, де ти народився та виріс. Що скажете Ви: чи є насправді, ота справжня ностальгія за Батьківщиною, про яку писав Роберт Рождественський в пісні про далеку Батьківщину : «…Где-то далеко, очень далеко идут грибные дожди, в маленьком саду созрели вишни, наклонясь до земли...Ты полети к родному дому, отсюда к родному дому…»?

Мені завжди цікаво спілкуватися з людьми, не важливо в якій країні вони живуть. Одна кума живе в Німеччині, друга в Росії, є друзі і в Швейцарії, Голландії, Італії ..!

Але в моєму серці Україна займає головне місце, адже там живе моя мама, тато, сестра з сім'єю, і я знаю, щоб не сталося, я можу прилетіти, зателефонувати, і почути слова підтримки. Коли існує така відстань, то цінуєш близьких та рідних набагато більше.

Читайте також - "Дівчата з нашого вишу" - 

http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/novini-universitetu/item/1328-divchata-z-nashoho-vyshu

Валентина Ващенко

Фото з архіву