Назва  музею була обрана невипадково. Цей термін вперше використав   філософ, логік та письменник-сатирик Олександр Зінов’єв. Автор в сатиричному  ключі характеризує радянське суспільство. Яскравий представник цього суспільства — радянська людина, а за Зінов’євим, людина нового типу. Інтереси, характер, бажання, побут, сприйняття навколишнього світу якої, використовується виключно через систему міфів Радянського Союзу.

Будь-яка музейна колекція — це те, що пов’язано з нашою пам’яттю, особистою чи на рівні громадянського суспільства, країни. Ця пам’ять може бути чужою, а може резонувати, коли відбуваються якісь політичні або соціальні події. Музеї вміють добре збирати й зберігати предмети, розпізнавати, що є цінним, а що — другорядним. А от працювати з пам’яттю ми маємо навчитися і навчити відвідувачів. І ми наголошуємо, що наш музей не є "музеєм совєтським"  і служить вивченню радянського минулого, а не  його пропаганді.

Цей музей особливий ще тим, що тут знаходяться картини художника Шмикова Анатолія Петровича, колекцію яких університету подарував  професор Самойленко Григорій Васильович.

Музеї та заповідники України як культурно-освітні, науково-дослідні заклади відіграють важливу роль у реалізації гуманітарної політики держави, культурному розвитку української нації. В сучасних обставинах значення культурної спадщини й національної історії, увага до основ нашої культурної ідентичності є особливо важливими.

 Прийнятий Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки" стверджує: будь-які тоталітарні практики неприйнятні для Української держави. Ані ідеологію, ані символи неможливо заборонити, як неможливо заборонити минуле. Воно було таким, яким було. Закон ЗАСУДЖУЄ тоталітарні режими, які виросли на фундаменті цих ідеологій, як нелюдські, та забороняє пропаганду їх символів.
Декомунізація – це відкриття забороненої комуністичним режимом правди, а не "переписування історії".

У нашому музеї ми хотіли би створити через предмети побуту, людську приватність і мистецтво «поліморфний образ» радянського минулого прагнемо альтернивних прочитань та зважених об’єктивних висновків щодо нещодавного спільного вже минувшого періоду.

 Якщо говорити про роботу над створенням музею, то робоча група, в яку увійшли: ректор університету О.Г. Самойленко, професор, завідувач кафедри слов’янської філології, компаративістики та перекладу Григорій Самойленко; доценти кафедри історії України Євгенія Страшко та Максим Потапенко;декан філологічного факультету, кандидат педагогічних наук Олександр Забарний; декан філологічного факультету, кандидат педагогічних наук Олександр Забарний, начальник соціально-гуманітарного відділу Скороход В.І., директор музейного комплексу Анна Парубець, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України Євген Луняк,  вирішила  акцентувати саме на побуті українців різних часів  з 20 – 80 – х років 20 століття.

На презентації музею були присутні представники органів міського самоврядування, викладачі, співробітники університету, студенти, люди, які цікавляться такими важлиими подіями в університеті та в місті. З вітальним словом до всіх присутніх звернувся ректор університету доцент О.Г. Самойленко, який акцентував на важливості пам’ятати уроки історії та не повертатися до «нomo sovieticus». Професор Самойленко Г.В. розповів про історію картин, що представлені у музеї і про автора колекції Шмикова Анатолія Петровича. Виступаючі доцент кафедри історії України Є.М. Страшко та декан філологічного факультету О.В. Забарний повідомили про важливість  музею, як навчальної лабораторії, де планується проведення лекційних і семінарських занять для студентів історико-юридичного та філологічного факультетів. А доцент кафедри історії України Потапенко М.В. провів цікаву екскурсію, презентувавши  оригінальні предмети побуту різних часів. Оригінальною була і ідея «оживити» людей різних часів, щоб відчути подих того часу, що вдало втілили студенти Ніжинського державного університету читаючи прозу, виконуючи танго, граючи на гітарі та виконуючи ритмічний «диско-танець».

Висловлюємо щиру подяку людям, які причетні до створення цього музею. Цей музей не є рекреаційною віддушиною, також це не ностальгія за епохою. Мета створення– переосмислити речі: вони лишаються як артефакти, але ти здатен працювати з цим минулим.

Віталіна Скороход

начальник соціально-гуманітарного відділу

Фото Лілії Журко

Відео «Сівер Центр»  https://www.youtube.com/watch?v=jlTLLSJS6ho&feature=share