Дівчина говорить, що це не тільки її заслуга, а й викладачів університету, які дуже старанно відносяться до своєї роботи.
«Всі мої перемоги можна цілком справедливо розділити порівно з моїми вчителями – коментує перемогу Ірина - особливо це стосується мого викладача вокалу Валентини Коробки, якій я дуже вдячна, адже вона вкладає в мою душу всю тонкість музичної справи».
Про що Ірина мріяла в дитинстві,
які емоції переповнюють, коли повертаєшся до рідного вищу з перемогою,
та що мотивує дівчину по життю – про все це детальніше у нашому інтерв’ю.
Доброго дня, Ірино – ти одна з найкращих студенток університету, неодноразова переможниця міжнародних мистецьких фестивалів. Як воно – бути кращою?
Вітаю вас! Дякую за таку приємність, але я не вважаю себе найкращою студенткою. Швидше мене можна назвати щасливою, адже я займаюся улюбленою справою яка мене сильно надихає. Кращою я повинна бути для себе, тобто кожного дня не йти на компроміс зі своєю совістю , а нести світло оточуючим і допомогу нужденним.
Чи буває тобі складно, адже завжди бути на висоті – це постійна робота над собою?
Кожна справа чи захоплення потребує зусиль. Адже неможливо досягти чогось без праці. Моя висота - в мої душі, коли мир наповнює моє серце. Без духовної сили тут не обійтися. Коли я наповнена, тоді я з легкістю вчу нову пісню, їду на конкурс чи просто виступаю на благодійному концерті для діток. А коли в душі пусто, я не можу нічого робити плідного і глядач це відчуває з перших секунд перебування на сцені.
Що ти відчуваєш, коли повертаєшся до університету з перемогою?
Кожного разу коли я отримую нагороду на конкурсі чи фестивалі, перша моя думка в голові - це обіцянка, що я обов’язково буду краще співати! До рідного вишу повертаюсь радісною і натхненною! Безумовно приємно, коли наш ректор Олександр Самойленко завжди щиро вітає мене та підтримує у всіх починаннях, для мене це дуже цінно! Також з упевненістю можу сказати, що мій викладач по вокалу Коробка Валентина Іванівна - вчитель від Бога! Адже стільки терпіння, мудрості, любові та знання вона вкладає в мене! Я навіть отримала цінний дарунок від неї: колись вона власноруч вишила собі сценічний костюм і подарувала мені. Цей костюм для мене особливо цінний і, до речі, дуже пасує, саме в ньому я вже здобула дві знакові перемоги.
Хто або що мотивує тебе здобувати перемогу?
Коли тобі Богом дано співати, викладачі вкладають в тебе всю душу, організатори надсилають запрошення, і ти прагнеш розвиватися, адже на конкурси приїздять дуже талановиті учасники і там завжди є що почути і чому повчитися. Але на перемогу я себе жодного разу не налаштовувала, а чітко розуміла: я повинна максимально відповідально підійти до підготовки конкурсу, а тоді просто щиро вийти на сцену і не грати роль, а жити пісенним образом. Коли ти сам настільки занурений в образ пісні, що в тебе трусяться руки та блищать сльози на очах, повірте - це неймовірні почуття, які варті зусиль!
А крім музичної творчості, чи є у тебе якісь захоплення, хобі? Можливо вишиваєш, щось коллекціонуєш або ж любиш подорожувати?
Безперечно мені подобається театр, хореографія, художнє слово, все що пов’язано з мистецтвом. Також, я за можливістю займаюсь волонтерством, адже я зрозуміла одну важливу річ: щоб щось отримати в нашому житті треба спочатку віддати. Я обожнюю діток, тому буваю в дитячих закладах, інтернатах. Я обожнюю подорожувати, іноді можу блукати вулицями незнайомого міста, подивитися велич архітектурних споруд, також люблю знайомства та спілкування з привітними людьми будь-якої сфери.
Про що ти мріяла в дитинстві? Чи збулись твої дитячі мрії?
В дитинстві я мріяла тільки співати, в мене є подруга яка ще з самого малку своїми руками робила мені мікрофони! В моєму арсеналі їх було декілька: і радіо, і такий, який потрібно вдягати на шию. Свої улюблені бутафорні мікрофони я не випускала з рук, дуже часто перед дзеркалом співала різних пісень! То була улюблена гра дитинства, яка наразі є справою мого життя.
А на сьогоднішній день які цілі собі ставиш?
На сьогодні маю домовленість записати пісню, яку мені подарувала композитор Наталія Май в місті Полтава. Також зараз йде робота над оранжуванням пісні, яку написала моя подруга, вона дуже бажає щоб я її виконала.
Отримала запрошення дати інтерв’ю для радіо в місті Борзна. Мені також запропонували спробувати свої вокальні сили озвучити музичні фрагменти стрічки про події на Донбасі.
Ми можемо тільки планувати, адже на все воля Божа. Я, до речі, на четвертому курсі, тому цей рік в мене дуже відповідальний: попереду державні іспити.
Після закінчення університету чим плануєш займатися?
Грандіозних планів наразі не маю, але планую вступати до магістратури. Мені подобається дикторська робота і я вже мала запрошення вести програму на одному столичному радіо. Іноді я міркую над цією пропозицією.
Безперечно творчість буде супроводжувати мене, адже я не уявляю своє життя в іншій сфері.
Що б ти побажала студентам нашого вишу?
Я хочу побажати нашим студентам мріяти, адже мрії збуваються!! Також любити життя, оточуючих людей, не скупитися на теплі слова, радіти кожній приємній дрібниці з яких складається наше життя, вірити в свою мрію та крокувати до неї. І завжди бути собою, адже кожен з нас особливий.
Валентина Ващенко
Фото з архіву Ірини Шевченко
