Що це за новий підрозділ, чим він відрізняється від традиційних факультетів, якою була мета його створення?
Про це та багато іншого ми дізналися з перших вуст:
у директора інституту, доцента Юрія Ковальчука.
Юрію Олексійовичу, чим навчально-науковий інститут відрізняється від факультету? У Ніжині ходять чутки, що відбулося відокремлення колишнього фізмату від університету, і навіть що припинено набір студентів на фізико-математичні та комп’ютерні спеціальності.
Подібні чутки є гарним приводом поговорити про феномен критичного мислення, який фахівці усе більш настійно відносять до ключових компетенцій сучасної людини. Отже, що могло б бути підставою вважати, що наш інститут – це відокремлений підрозділ? Можливо, те, що у Ніжині є Агротехнічний інститут, який є відокремленим підрозділом НУБІП. Але ж донедавна у більшості великих університетів існували інститути, які були звичайними аналогами факультетів. Отже людина, яка дійшла до висновку про відокремленість нашого інституту, знає про перше, але не знає про друге. Тобто вона мало що знає про систему і структуру закладів вищої освіти в Україні. А значить, такій людині не можна вірити. Це приклад того, як має працювати критичне мислення у того, хто отримує інформацію. Далі, звідки з’явилася чутка про припинення набору студентів? Тут з логікою складніше. Звичайно, в Україні існують так звані науково-дослідні інститути в системі Національної академії наук та кількох інших академій. Ці інститути не мають зазвичай студентів бакалаврату та магістратури, а лише аспірантів. Але ж академії наук – це структури, настільки далекі від закладів вищої освіти, що лише хвора уява могла приписати їх особливості Ніжинському університету! Хоча, тут швидше працює не уява, а тверезий розрахунок. Адже зменшення кількості студентів у якомусь інституті чи факультеті означає їх збільшення у іншому інституті чи факультеті. чи й іншому навчальному закладі. Це вже приклад того, що важливою ознакою критичного мислення є не просто перевірка логічності інформації, а пошук заінтересованості особи саме у цій інформації.
Добре, якщо відокремлення не відбулося і набір студентів продовжується, то що ж змінилося?
Звертаю вашу увагу на словосполучення «навчально-науковий», яке є частиною повної назви нашого інституту. Це словосполучення вперше з’явилося у новому Законі України про вищу освіту, прийнятому в 2014 році. Так от, у цьому законі є вичерпне тлумачення цього терміну. Якщо коротко, то навчально-науковий інститут – це той же факультет, але у ньому крім кафедр, переважною функцією яких є підготовка нових фахівців, є ще підрозділи суто наукового спрямування.
Що це за нові підрозділи конкретно у нашому випадку?
На сьогодні це дві науково-навчальні лабораторії: лабораторія інфрачервоної спектроскопії та лабораторія освітньої аналітики. Їх поява є логічним впорядкуванням наукової діяльності двох груп наших викладачів. Вони й до цього працювали у відповідних наукових напрямках, про що свідчать їх публікації, участь в різноманітних наукових конференціях, освітніх та наукових проектах. Наприклад, фахівці з освітньої аналітики першими в Україні створили та реалізували магістерську програму в галузі освітніх вимірювань, чому сприяла їх провідна участь у відповідному міжнародному проекті за програмою Європейського союзу Tempus. Вони є також активними учасниками Української асоціації дослідників освіти, для якої виконують аналітичну та просвітницьку діяльність у ряді проектів, таких. як порівняльне дослідження стану діяльності педагогічних працівників в Україні за методикою OECD TALIS. Ми є також активними учасниками ряду проектів, що виконувалися чи виконуються під егідою Міністерства освіти і науки, таких, як підготовка нової Концепції розвитку педагогічної освіти в Україні, аудит банку тестових завдань УЦОЯО, розробка перспективного плану розвитку ЗНО в Україні тощо. Що стосується фахівців з інфрачервоної спектроскопії, то безперечним визнанням їх спроможності є нещодавнє надання державного гранту для виконання 3-річного проекту, який буде виконуватися в інституті під керівництвом професора Олександра Володимировича Мельничука. До речі, більша частина коштів цього загалом 4-мільйонного проекту буде направлена на придбання сучасного обладнання.
Тепер, після створення лабораторій, ця діяльність краще планується та координується, з’явилося більше можливостей для формальних угод з подібними структурами в Україні та за її межами, більше можливостей для залучення студентів до дослідницької діяльності. Останнє, до речі, є важливим кроком до реалізації парадигми «навчання через дослідження».
Що це за парадигма? Чому Ви називаєте її важливою?
Варто спочатку хоча б побіжно розглянути контекст, у якому опинилася вся світова освіта. Деякі галузі економіки вже досить довго розвиваються експоненційно. Передусім це пов’язано з темпами розвитку інформаційних технологій. Експоненційний розвиток означає, що прогнозування на кілька десятиліття вперед – справа майже безнадійна. Технічний директор компанії Google Рей Курцвейл та деякі інші футурологи взагалі передрікають входження людства через кілька десятиліть в еру так званої технологічної сингулярності. Якщо коротко, це означає, що всі комп’ютери Землі об’єднаються у єдиний штучний інтелект, який стане у багато разів потужнішим за людський, і після цього вже щось передбачати немає сенсу. Зараз ми бачимо всі ознаки того, що людство таки крокує у цьому напрямку. Можливо, Ви знаєте, що нещодавно комп’ютерна програма, створена компанією Google, легко виграла у всіх існуючих програм в такі інтелектуальні ігри, як шахи та го. У тому числі й у тих програм, які вже вигравали у людей – чемпіонів світу. То й що, скажете Ви, програми вдосконалюються, ми звикли вже чути про подібні речі. Так от, принципова відмінність цієї програми у тому, що у неї були закладені лише правила гри, ну й мета – вигравати. Програма провела кілька мільйонів партій з іншими програмами, всього за кілька годин – і все, почала вигравати! Тобто вона сама навчилася!
Або інший приклад, уже ближче до сфери освіти. У Японії зростає робот (по суті, теж комп’ютерна програма), метою якого є вступ до Токійського університету. Минулого року цей робот успішно здав вступні іспити до 60% японських університетів.
Виходить, що людям скоро не буде сенсу вчитися? За них вчитися і працювати будуть роботи? Що ж тоді залишається для людей?
Частково відповідь на це питання дала керівниця групи розробки японського робота у одному із своїх інтерв’ю. Знаєте, сказала вона, у нашого робота є один невеличкий недолік: він нічого не розуміє! Як же так, спитали у неї, як же він зміг вступити до більшості японських університетів? Ну, сказала вона, це, очевидно, є не його проблемою, а проблемою сучасної освіти! Люди, які можуть вступати до університетів і навіть навчатися у них, можуть при цьому нічого не розуміти!
Я можу сформулювати проблему й по-іншому: як і чому ми збираємося навчати людей, мозок яких буде напряму під’єднаний до інтернету? А буде це, за прогнозами, років так через 20-25. Тобто люди. які народилися тепер, всього лише вступатимуть до магістратури.
То виходить, що на них чекає масове безробіття?
До цього часу людство відповідало на розвиток технологій створенням нових професій. Поглянемо, які професії зараз під загрозою. Звичайно, є сенс обговорювати лише ті з них, які досі вважалися не рутинними і наукоємними. Отже, хто такі лікарі майбутнього, якщо вже зараз штучний інтелект краще діагностує хворобу та підбирає лікування, а вже невдовзі людський організм буде заселений нанороботами, які слідкуватимуть за його функціями та регулюватимуть їх? Яким будуть аграрії майбутнього, якщо людина зможе синтезувати будь-яку їжу у лабораторії на своїй кухні? Чим буде займатися армія правників, якщо вже зараз юридична консультація, яку надає спеціалізована комп’ютерна програма, є більш якісною? Як не дивно, до списку професій-претендентів «на вихід» потрапляють і вчителі. Річ у тім, що процес навчання неминуче дрейфує у цифровий світ. А він має, серед інших, ту перевагу. що все пам’ятає. Наприклад, комп’ютерна програма, за допомогою якої учень вивчає іноземну мову, точно пам’ятає, які слова і граматичні конструкції той вже вивчив, а які ні, і може ефективно підбирати для нього навчальний матеріал. Це те, що у педагогіці називається індивідуальним підходом. Але для більш-менш задовільної реалізації індивідуального підходу лише людьми до кожного учня слід би було прикріпити окремого вчителя. А в цифровому світі персональний електронний асистент – це просто. І вже використовується у багатьох університетах.
Я не знаю, чи зникнуть згадані мною професії взагалі. Але вони точно значно трансформуються. Пам’ятаймо, що поки що штучний інтелект «нічого не розуміє».
Ви намалювали загалом якусь не дуже райдужну перспективу. Не зрозуміло, яким чином на всі ці виклики повинна відповідати сучасна освіта?
Можливо, найголовніше, що потрібно усвідомити: оскільки майбутнє не визначене, система освіти повинна бути максимально гнучкою і адаптивною. Швидше за все, триступенева система вищої освіти (бакалавр, магістр, доктор філософії) поступово втрачатиме позиції, оскільки вона є дуже інерційною. От в Україні вже третій рік створюються нові освітні стандарти для спеціальностей, перелік яких, зауважте. є фіксованим. Ще кілька років піде на те, щоб ці стандарти реалізувати в конкретних освітніх програмах. Може статися, що поки освітяни навчаться викладати по-новому, це нове вже безнадійно застаріє. Майбутнє = за короткими навчальними програмами і курсами, і, звичайно ж, за навчанням впродовж життя. Що стосується самого змісту освіти, то компетентнісний підхід – це не просто розмови. Це єдиний шлях справитися з величезним потоком знань.
Всі говорять про компетентнісний підхід. А у чому він полягає?
У тому, що знання потрібні лише ті, які передбачається застосовувати. Причому не так знання фактів, як знання принципів, схем, підходів. На передній план виходять так звані ключові компетенції, такі як вміння вчитися і переучуватися, креативність, підприємливість, згадане мною критичне мислення, глобальне і локальне громадянство. Але тут важливо не перегнути палицю. Ми говоримо про розуміння. Але щоб щось зрозуміти, потрібно спочатку це знати. Є знання фундаментальні, без яких просто неможливо далі навчатися і взагалі формувати світосприйняття.
Ми починали говорити про навчання через дослідження…
Так. От коли я вчився у школі, то на якомусь етапі повинен був запам’ятати, скільки лапок у мухи домашньої. Відповідь на це питання була у підручнику. Як згодилося мені це знання? До речі, я забув (сміється). Було б більш цінним, якби мене навчили самостійно добувати подібні знання. Впіймати муху (корисне уміння, чи не так?). Порахувати лапки, можливо так, щоб муха не постраждала, і щоб сам процес підрахунку не вплинув на кінцевий результат. І далі, не менш важливо: навіщо це мені? Чому у мухи більше кінцівок, ніж у людини? Яку перевагу це їй дає? Чому для людини така перевага є менш суттєвою, або неможливою? Ось підхід, орієнтований на дослідження. Він цілком компетентнісний.
Приклад з мухою досить кумедний і зрозумілий. У вас же в інституті – точні науки, ще й економіка…
Так, ще й магістерська програма з освітніх вимірювань. Цього року у нас буде здійснюватися набір на баклаврські програми за трьома «класичними спеціальностями» та за трьома «учительськими». Класичні – це Комп’ютерні науки, Прикладна фізика та наноматеріали, і Економіка (за програмою «Економіка підприємства»). Учительські – це Середня освіта за предметними спеціальностями Математика, Фізика, Інформатика. Навчальні плани у нас складено так, що студенти спеціальності Середня освіта два роки вчитимуться разом, а вже потім розпочнеться предметна спеціалізація, плюс на вибір – додаткова предметна спеціалізація.
Що побажаєте майбутнім вступникам, які будуть читати це інтерв’ю?
Я надіюся, що, обираючи майбутню професію, вступники врахують ті перспективи, які я окреслив. Наприклад, вони краще зрозуміють, чому знання точних наук, таких як математика, фізика, та комп’ютерні науки – це саме та універсальна компетентність, яка є ключиком для засвоєння будь-яких нових знань впродовж життя. Чому фундаментальні знання більш важливі, ніж ті, що можуть від них вимагатися на конкретному робочому місці. Ми ж, зі свого боку, максимально сприятимемо реалізації їх мрій. До речі, з 24 лютого розпочинаються безкоштовні консультації з підготовки до ЗНО з математики, які проводяться досвідченими викладачами, що підготували не одну сотню добрих вчителів. Тож приходьте, шановні старшокласники, консультації проводяться щосуботи з десятої години в аудиторії 301 головного корпусу університету. Багато корисної інформації щодо особливостей цьогорічної вступної кампанії, наших спеціальностей, нашого насиченого студентського життя, ви знайдете на сайті інституту. Головне: не бійтеся мріяти і втілювати ваші мрії у життя!
Валентина Ващенко
Фото з архіву
