Дмитро Казанцев – журналіст ТК «Інтер», випускник НДУ і просто гарний хлопець

Університет

Помилка

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 12011

Випускник нашого вишу – журналіст українського загальнонаціонального телеканалу, що входить до медіахолдингу Inter Media Group.

Дмитро на професійному рівні володіє знаннями процесу телевиробництва і особливостей підготовки телевізійного матеріалу; орієнтується в поточних подіях і тенденціях як України так і світу; уміє висловлювати думки стисло і цікаво; креативний, ініціативний та творчий.

Як хлопцю з маленького містечка стати журналістом

всеукраїнського рівня, до чого бути готовим,

та як виправдати довіру професіоналів яку ви нарешті заслужили.

Про все це детальніше у нашому матеріалі

Ви - випускник Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. На якому факультеті навчалися, які це були роки?

Я навчався на філологічному факультеті, спеціальність: «російська мова і література, англійська мова та зарубіжна література». Вступив до університету в 1999 році, в 2004 – закінчив.

Ви журналіст відомого всеукраїнського телеканалу. Яке саме коло обов’язків Ви виконуєте?

В мої обов’язки входить підготовка матеріалів для програми по заданій темі: сюжети, дайджести міжнародних новин – тобто підбірка головних подій, що відбуваються в світі, які потім ідуть в телеефір. Також виїжджаю на зйомки подій та на прямі включення. Всі ці матеріали я готую для програми «Ранок з Інтером», де працюю з 2014 року.

Яким був Ваш шлях до роботи на всеукраїнському телеканалі?

Після закінчення університету я поїхав до міста Прилуки і працював два роки на радіо, потім повернувся до Ніжина і в університеті був звукооператором і паралельно в одному із місцевих кафе ді-джеєм, арт-директором. Я багато їздив по різних містах, по клубах, як МС – це свого роду ведучий дискотеки.

(*МС – master of ceremony дослівно в перекладі з англійської –майстер по церемоніям – Авт.)

Але життя не стоїть на місці. Я одружився і клубна культура, яка приносила мені основний заробіток, якось в Ніжині зійшла нанівець. Доля вирішила, що потрібно рухатися далі. Працюючи МС я навчився "відчувати" аудиторію, працювати з молоддю. Мене часто запрошували на різні заходи. Моя дружина сказала, що я вмію класно вести різні заходи, не боюсь виступати перед аудиторією. Хоча, насправді, мені страшно, але я цього не показую (Сміється – Авт.). Так от, вона мені підказала, що в інтернеті є оголошення «Інтершколи» про набір слухачів для навчання за різними спеціалізаціями: режисер, сценарист, журналіст, оператор, телеведучий. Каже мені: «Спробуй! А раптом в тебе вийде стати телеведучим?!».

Я поїхав на перший кастинг, дуже боявся, бо зрозумів, що в мене є комплекс такої собі провінційної людини: от я приїхав з Ніжина на телеканал «Інтер» у Київ! на один з найбільших телеканалів!!.. Дуже розпереживався, і прочитав текст із сильною задишкою.

На кастингу мені і сказали, що я такий собі.., слабенький, і варіант 50/50: можуть взяти до набору слухачів «Інтершколи», а можуть і відмовити.

Але потім повідомили, що бачать в мені потенціал, і сказали, що просто потрібно трішки освоїтися. Для початку запросили на двохмісячний вводний курс під назвою «Комільфо», де навчають техніці мови, основам роботи на камеру, написання телевізійних текстів. Після його проходження мене вже автоматично зарахували на курси телеведучих при «Інтершколі».

І от півроку я навчався в Києві, причому їздив з Ніжина кожен день. Було важко – але звик. На заняттях добре себе зарекомендував, і мені почали ставити завдання робити пробні сюжети.

(Слухачі програми беруть участь у виробництві телепрограм різноманітного жанру на виробничій базі телеканалу "Інтер" і телеканалів медіагрупи. Кращих учасників програми "Інтершкола" запрошують до співпраці і зараховують до кадрового резерву медіагрупи "Інтер" – Авт)

Якось, поїхав на Хрещатик робити репортаж про Віфлеємський вогонь, який тоді привезли на Україну, брав у людей інтерв’ю, записав свій власний стенд-ап, зробив повноцінний сюжет.

(Стенд-ап англ. stand-up ‘стійка’ — вербальний телерепортерський прийом, коли журналіст працює безпосередньо в кадрі, часто — на місці самої події. – Авт.)

Після цього мене запросили на практику до інтерівських «Новин», і там я набирався досвіду.

Хочу сказати, що інтерівські журналісти - це висококваліфіковані працівники топового каналу, причому дуже прості у спілкуванні, і готові допомогти, і скажімо так «понтів» я там не зустрічав. Мені завжди йшли назустріч, показували, розказували, ділилися досвідом.

Після практики був період, коли в мене все «зависло», я не знав що далі буду робити. Пробував влаштуватися на одну зі столичних радіостанцій, успішно пройшов співбесіду. Так сталося, що саме в ці дні мені зателефонувала викладач із «Інтершколи» і запросила на програму «Ранок з Інтером». В той момент пошуку роботи я неймовірно зрадів цій пропозиції, і звичайно ж погодився!

Після того, як відзняв невеликий цикл сюжетів, почав працювати в програмі «Ранок з Інтером». Потім працював і в «Новинах» на Інтері, але знову повернувся до «Ранку».

А як проходили Ваші перші сюжети, прямі включення вже як журналіста топового телеканалу?

Отут вже я навчився оперативно включатися в роботу, бо на сумніви і роздуми просто не було часу.

Приміром, я їду на вул. Грушевського відзняти сюжет о дванадцятій годині ночі, чергую там до четвертої ранку, потім - приїхав на студію, відписав сюжет, який цього ж дня о сьомій ранку пішов в ефір.

Можу сказати, що ось тут, як ніколи, і знадобилась моя філологічна освіта! Бо раніше в мене були думки, по типу: «і навіщо я пішов вчитися на філфак?». Але журналісту вкрай необхідно вміння правильно поставити речення, підібрати слова для висловлення думки і т.п.

Пам’ятаю, коли поїхав на своє перше включення, мене ніхто навіть не консультував, просто сказали: «ти їдеш, і зробиш». Все. Я поїхав.

Причому, мої колеги – журналісти розповідають, що дуже нервували під час свого першого прямого включення, але я почувався досить спокійно. Можу пояснити чому. Я звик виходити до аудиторії і з нею спілкуватися, коли сотні очей на тебе дивляться, і ти «під прицілом». А тут тільки ти і камера, і зразу важко усвідомити, що зараз на тебе дивляться не кілька сотень, а можливо кілька мільйонів людей, які ввімкнули телевізор.

Ви вже декілька років, як журналіст українського загальнонаціонального телеканалу. За весь цей час чи бували у вас моменти так званої неймовірної вдачі, успіху, і т.п.?

О так! Були! На наш телеканал прийшов один зі спонсорів і запропонував відзняти телепередачі з екстремальних видів спорту. І от мене поставили перед фактом, що я маю 8 закордонних відряджень, де потрібно відзняти спортивні програми. Я мав написати 45 хвилинну програму сам, як сценарист, причому на той момент у мене ще, мабуть, не було і року телевізійного досвіду!

До речі, я бачила Ваші спортивні програми – ну дуже сподобались! Просто супер! А в яких країнах ви побували?

Об’їздили немало! Це - Німеччина, Польща, Іспанія, Італія, Португалія, Болгарія, Грузія та Греція. Ми відзняли вісім програм і дев’яту – підсумкову. Це був випуск екстремального тревел-шоу «Поїхали!», яке виходило на телеканалі НТН. Кожна серія - нова країна, дивовижне місто, захоплюючий спортивний екстрим. Окрім задоволення мандрівника, глядачі могли побачити захоплюючі екстрим-враження змагань з мотофристайлу, авіаслалому, брейкдансу, ВМХ (трюки на велосипедах) і багато іншого.

Прес-служба телеканалу НТН анонсувала тоді, що ведучий проекту Дмитро Казанцев вперше політає на спортивному літаку, зробить трюки на мотоциклі і велосипеді, навчиться танцювати брейкданс і зловить хвилю на дошці для серфінгу прямо посеред парку в Мюнхені.І от часто люди говорять: «проснувся знаменитим». Чи Вас не впізнають на вулицях, як відому людину?

Ви знаєте – ні. Я думаю, що не так багато зробив, аби зовсім незнайомі люди впізнавали мене. Та я і не хочу цього.

Чи є у Вас кумир, людина, у якої Ви багато чому навчились?

Так, це мій викладач в «Інтершколі», яка потім була і моїм керівником на телеканалі – Наталія Сливінська.

Завдяки команді професіоналів я отримав перспективну роботу в творчому колективі, сам собі я довів, що можу це зробити, але в майбутньому дуже хочу працювати на студії звукорежисером, стати артистом.

Зараз я вивчаю звукорежисуру, вчусь грати на інструментах, пишу свою музику: вузькопрофільну, танцювальну. У мене є друг, з яким ми разом пишемо пісні, відточуємо, репетируємо.

Як журналіст телеканалу «Інтер», як людина, яка йде вперед і не зупиняється на досягнутому, що б Ви побажали нашим студентам, абітурієнтам?

Звучить звичайно банально, але бажаю стукати в ті двері, про які ви навіть не мріяли, не боятися цього, а впевнено йти вперед. А от коли ці двері перед вами відкриються, бути готовими багато працювати, причому працювати на повну віддачу, і тоді буде результат!

Резюме від автора:

«Если Вам показалось, что Вам – дано,
Вы должны быть уверены в том.
Обязательно надо поверить в себя,
И победа придет потом.
Может, Вам не придется вступать в борьбу,
В поединок с судьбой – никогда,
Но упрямый чудак на вопрос «Я смогу?»
Отвечает уверенно: «Да!»

Вірш із книги Наполеона Хілла "Думай и богатей"

sssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssss