Проте, легко жити, коли все «як шовком стелиться»... Скажу відверто: мене завжди цікавили люди, які пережили негаразди або ж трагічні моменти у своєму житті, і змогли знайти сили та енергію для того, аби впевнено йти вперед, незважаючи ні на що. Що довелося пройти багатьом успішним людям, скільки у них було втрат і перемог, можна дізнатися, поцікавившись їх біографією. Повірте, у них є чому повчитися.
Приміром, відомого телеведучого Ігоря Пелиха, про якого всі згадують, як про втрату телезірки всеукраїнського масштабу, у рідному місті звільнили з радіостанції. "Пелиха обізвали вискочкою, тому що на подив креативний хлопець явно не вписався у формат заскорузлого на той час, провінційного телерадіо». – пише газета "Україна молода".
«Бувають моменти найвищого злету. Але чим вище літаєш, тим глибше падати... І ти або ламаєшся, або гартуєшся. І те, що було всім, стає нічим, а ніщо перетворюється у дещо. Абсолют один: таким як вчора, ти вже ніколи не будеш, ти змінюєшся, стаєш іншим...» - Гурт «Вирій», опис треку з альбому "Грані сновидінь".
До вашої уваги –
цікава особистість, завжди ввічливий, креативний та творчий - магістрант Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, кандидат на посаду голови первинної профспілкової організації студентів, заступник голови громадської організації "Кузня талантів", вокаліст рок-гурту "Вирій", один із ініціаторів створення "Молодіжної ради" у нашому місті – Дмитро Горнов.
Хлопець із п'яти років на сцені. У період 1999-2005 - лауреат та дипломант різних конкурсів із вокалу. Також учасник хору "Сяйво" під керівництвом Сергія Голуба.
У 2005 році переживає смерть бабусі й лишає навчання у музичній школі.
Навчаючись у Ніжинському міському ліцеї бере активну участь у громадському житті, згодом вступає до Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
В університеті Дмитро стає учасником танцювального колективу "Бурлеск", під керівництвом Тетяни Сватенкової. За словами Дмитра, танці для нього стали великим відкриттям. Доказом тому є Гран-прі як у масових так і в парних танцях («Міжнародний фестиваль: NEPROSTO TANCI», фестиваль танцю «ART-BOMB», відкритий Всеукраїнський конкурс колективів сучасного й естрадного танцю «Різдвяний бал», тощо).
У травні 2013 року не стало матері Дмитра. Хлопець важко переживає втрату близької людини: змінює оточення, йде працювати офіціантом в одну з місцевих кав’ярень, залишивши навчання в університеті. Зрештою, розуміє: отримати вищу освіту необхідно – бо це так зване підґрунтя, на якому буде базуватися все подальше життя.
Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, на якому факультеті Ви навчаєтесь у НДУ? Який курс?
Вітаю! Навчаюсь на природничо-географічному факультеті, магістрант другого курсу, спеціальність «Середня освіта. (Біологія)».
Крім навчання в університеті Ви активно займаєтесь творчістю, громадським життям. Розкажіть, детальніше які у Вас зараз творчі плани, проекти, ідеї?
По-перше, хочеться офіційно затвердити «Молодіжну раду», як дорадчий орган при міськвиконкомі. По-друге, продовжувати збирати навколо себе людей, яким не байдуже щодо їх культурного розвитку, і це полягає не лише в заходах. Пояснюю: громадська організація «Кузня талантів» створювалась задля просвітницьких ідей, реалізацї культурного потягу та прихованого потенціалу кожного з тих, хто до нас приходив. І по-третє, продовжувати ріст і розвиток (як по біологічному сказано – усміхається – авт.) організму під назвою «Вирій», його поширення в маси шляхом активної концертної діяльності.
На сьогоднішній день, Ви - заступник голови громадської організації "Кузня талантів", вокаліст рок-гурту "Вирій", і цей перелік можна продовжувати…до Вас, як до будь-якої активної людини прикуто багато уваги, але ж Ви могли б спокійно закінчити університет та викладати в школі. Навіщо Вам все це потрібно?
Можна довго розповідати про гуманістичні нахили, і це факт, але є ще й мій внутрішній стан, який кожного дня мені ставить одне запитання: «А чи все ти робиш правильно?», а от відповідь можна побачити лише по закінченню кожної з моїх справ. Знаєте, все що я робив, приносило майже завжди, позитивний досвід та повагу людей. На додаток до всього, шлях найменшого спротиву зовсім не цікавий, і іноді, приносить зовсім не те на що розраховуєш, у гарному сенсі.
У кожної людини свій життєвих шлях: хтось може бути улюбленцем долі, а для когось вона підготувала складні ситуації, і не факт, що переживаючи негаразди або трагічні моменти в житті, нас розуміє та підтримує оточуючий світ. Де знайти сили та енергію для того, аби впевнено йти вперед? Яка вона у Вас - філософія перемог?
Знаєте, дуже круто бачити повагу, а іноді навіть страх у очах людей, які ще вчора в мене не вірили…і як то кажуть, приємно досягти поставлених цілей, і потім усміхаючись дивитися на тих, хто в тебе не вірив.
Я впевнено йду вперед і роблю все, аби, в першу чергу довести собі, що я можу досягти тих цілей, які перед собою поставив, працювати над собою в усіх напрямках (фізичне і духовне здоров’я, освіта та саморозвиток і т.д.). Я беру собі за правило завжди з повагою ставитися до людей, ніколи не здаватися, особливо на півдорозі, не втрачати мотивацію щодо реалізації життєвих планів та віри в майбутнє.
З приводу втрат або перемог у моєму житті, можу сказати що і ті й інші загартовують, дають мотивацію іти вперед, щось проаналізувати, переосмислити. Адже потрібно вміти не тільки перемагати, а й програвати, і не опускати рук, а з набутим досвідом рухатися вперед – це життя! "Rome ne fut pas faite toute en un jour".
Якось у мережі Фейсбук я прочитав і зробив перепост про еффект Даннінга-Крюгера, який зацікавив мене своєю неординарністю мислення.
Там йдеться про те, чи ви коли-небудь дивувалися, чому один, не маючи особливих талантів і здібностей досягає успіху, а інший, володар світлої голови і цінних ідей, так і сидить на лаві запасних?
Є такий феномен як ефект Даннінга-Крюгера. Він полягає в тому, що люди які мають менше досвіду і кваліфікації в якійсь сфері, не оцінюють і не бачать своїх помилок. Це надає їм помилкову впевненість у власних силах і професіоналізмі. У той же час, кваліфікований фахівець уже критично ставиться до своїх помилок і неточностей. У результаті його оцінка власних можливостей може бути в рази менша, ніж у самовпевненого новачка. Це зовсім не означає, що невігластво - найкоротший шлях до успіху. Це означає, що якщо ми сумніваємося - значить ми, швидше за все, насправді щось можемо.
Твердження про те, що дурням везе - це ж якраз про це. Що є у малокваліфікованих кадрів? Впевненість, зухвалість, напористість. Чого у них немає? Самокритики.
І от у цьому матеріалі психологи радять практику "включити дурня": уявити, ніби ваших сумнівів у своїй кваліфікації і здібностях немає і ніколи не було. Що б Ви тоді зробили прямо завтра? .. Уявили? А тепер згадайте про ефект Даннінга-Крюгера. Саме він відокремлює вас від тих дій, які ви тільки що візуалізували. Звідси походить комплекс вічного студента: коли людина не практикується роками через сумніви у своїй підготовленості. Але тільки досвід зробить з новачка кваліфікованого спеціаліста, а з кваліфікованого фахівця - експерта. Дій зараз!
У багатьох людей можна запитати: «у вас у житті були ситуації, коли ви недооцінювали свої здібності? Або може Ви сумніваєтеся в них прямо зараз?»
Так ось, ці слова я говорю для широкого загалу, і можливо не тільки мене ефект Даннінга-Крюгера підштовхне в потрібне русло? Хто знає, хто знає?..
Спілкуючись із Вами, я розумію, що Ви самодостатня людина, яка рано стала дорослою, і може багато чого досягти в житті. Чи не буває Вам, скажімо так, «тісно» в маленькому містечку?
Я скажу так: немає різниці де ти знаходишся, головне розуміти, що саме тобі потрібно і які ресурси для цього необхідні, а поняття «тісно» мені не знайоме, і невідомо як би все склалось у моєму житті, якби я був жителем мегаполісу. Адже можна бути самотнім і незадоволеним у Нью-Йорку, а можна прекрасно себе почувати десь у селі. Все залежить від того, що саме потрібно для комфортного життя, також наявність факторів, які ускладнюють умови діяльності, змушують вмикати мізки для їх вирішення. Це також підігріває інтерес до життя у нашому містечку.
Які у вас плани після закінчення університету?
Це запитання для мене складне, але в ідеалі, хочеться стати відомим діячем сучасної української культури, адже вся моя теперішня діяльність спрямована лише на це.
Що б Ви побажали підростаючому поколінню?
Менше думати як би було в ідеалі, і більше при цьому діяти, адже ніколи не знаєш як буде, доки не спробуєш щось змінити.
Валентина Ващенко
Фото з архіву
Читайте також: Дмитро Казанцев – журналіст ТК «Інтер», випускник НДУ і просто гарний хлопець
http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/novini-universitetu/item/1561-dmitro-kazantsev-zhurnalist-tk-inter-vipusknik-ndu-i-prosto-garnij-khlopets
