Багато його випускників стали талановитими вчителями, а також науковцями вищої школи. А той, хто, нібито, дещо зрадив спеціалізації, зазначеній у дипломі, теж часто-густо обрав дуже цікаві стежини свого життя. Без сумніву, у цьому спрацьовує широкий науковий і світоглядний потенціал природничого циклу. Особисто хотів би відзначити, як випускник свого рідного факультету1976 року, що заклав він в мені ніби золоте осердя, життєву вісь, навколо якої подальше життя оберталося не у найгіршому напрямку. Це саме можу сказати і про роль та вплив на мене батька, Василя Івановича Горбенка, старшого викладача кафедри хімії цього гоголівського вишу. Він пішов з життя, коли мені ледь минуло 15, але дивуюся, як багато встиг він дати своєму синові. Ні, не якусь там особливу талановитість, а саме світобачення. Миттєве і вічне… Наче філософський висновок, я виніс нещодавно ці два слова у заголовок своєї книги, що є почасти невеликим підсумком власного життя і спостереженням за життям інших. Такі думки виникали у мене і у актовій залі НДУ під час святкування, на яке був запрошений почесним гостем.

Зібралося не одне покоління, і поряд з молодими і зовсім юними були ті, що розміняли патріарший, десятий десяток років, як, скажімо, професор Інеса Віталіївна Марисова. Дай Боже здоров’ячка і надалі ясної думки! Та стислося горло і мимоволі підступили сльози, коли по екрану попливли світлини тих, хто назавжди пішов у Вічність. Серед них побачив і свого батька. Він читав лекції, проводив практикуми з методики викладання хімії і від часу приходу до вишу у захмарно далекому 1934 році виховав цілі покоління вчителів. Тобто вчитель вчителів, як потім вони казали про нього. Світла пам’ять і спасибі, що факультет пам’ятає і продовжує традиції своїх патріархів!

Життя минає, як мить і життя продовжується. На ювілеї було багато слів, привітань і подарунків, а молодь порадувала святковим концертом.

Сергій Горбенко,

член Національної Спілки журналістів України