Навчався в школі С. Трохименка, згодом студіював малярство в Київському художньому інституті (майстерня Ф. Кричевського), закінчив також і Ленінградську академію мистецтв. 1943-го року змушений був емігрувати до Німеччини, а 1948-го року переїхав з родиною до Канади.
Доброліж створив низку різьблених іконостасів та ікон до них. Найбільшої уваги заслуговують іконостаси для церков у Мирнамі, св. Івана в Норт-Батлефорді, св. Іллі в Едмонтоні, які виконані в стилі українського бароко та інших стилях – відповідно до внутрішнього інтер’єру церков. Розпис православного храму св. Володимира в канадському містечку Вегревіль (Альберта) вважається вершиною сакрального мистецтва.
Нині у Центральному державному архіві зарубіжної україніки зберігається добірка Різдвяних листівок Вадима Доброліжа, що цікаві не лише з мистецької точки зору, але й як специфічне історичне джерело, своєрідний засіб комунікації українців, які перебували поза межами своєї Батьківщини. До архіву листівки надійшли у 2008 р. за сприяння Генерального консульства України у м. Пряшів (Словаччина) у складі так званої «Пряшівської колекції». На них зображено: Вифлиємську зірку, що сяє над світом, об’єднуючи українців, бо любов до Бога завжди в нас поєднувалася з любов’ю до Вітчизни; колядників «Днесь поюще», що прославляють Різдво Христове; поклоніння трьох царів Сину Божому «Нехай прийде царство Твоє…» і як квінтесенція – листівка «З нами Бог!», тобто з Україною й українцями, де б вони не перебували.
1997-го року Батьківщину покійного чоловіка вперше відвідала вдова митця Валентина Доброліж. А через два роки вона разом із дочкою, зятем та онукою привезла декілька живописних робіт, фоторепродукцій церковних розписів, різьби та іконопису. Цей дар збагатив фонди Музею культурної спадщини в Києві та Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського. На сторінці Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою ви можете ознайомитися з творчим доробком нашого земляка.
Надія Онищенко
