Тому що, за словами автора передмови Олександра Морозова, Ніжин, один з визначних центрів, безсумнівно, давньоруського походження, залишався «білою плямою» на археологічній карті України. Лише окремі ентузіасти-науковці або ж скарбошукачі намагалися знайти матеріальне підтвердження писемним згадкам. Автори Іван Кедун та Олексій Пархоменко з пошаною називають академіка, директора Ніжинської гімназіїї вищих наук Івана Орлая, професора Михайла Тулова, істориків Михайла Лілеєва та Василя Ляскоронського, мистецтвознавця Володимира Лесючевського, історика-нумізмата, професора Івана Спаського. Їхні послідовники Іван Єдомаха, Володимир Зоценко, Володимир Коваленко, Юрій Ситий, Олександр Морозов, продовжуючи підземні пошуки, висували свої наукові припущення і відкривали нові поселення на території міста й району.
2009 року в Ніжинському держуніверситеті імені Миколи Гоголя спільно з Інститутом археології НАН України створили археологічну лабораторію. З 2013 року діє щорічний польовий сезон «Історична реконструкція – стародавній Ніжин». 2018 року в Ніжинському краєзнавчому музеї імені Івана Спаського активно працює відділ археології та підземної історії. Така діяльність викликала великий інтерес у місцевої громади. Значну частину робіт виконали волонтери. За їхньою участю створили громадську організацію «Ніжинське археологіне товариство при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя». Маємо сьогодні самостійний центр, котрий здатний проводити системні археологічні дослідження й розгадувати гіпотези про Уненеж, Нежатину ниву та Ніжен.
Автори адресують свою розвідку широкому колу читачів, але вона насамперед буде цікавою для науковців, які перечитають 116 писемних джерел і знайдуть їх археологічні підтвердження в ілюстративних додатках.
Надія Онищенко