Це спільний проект Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя.
Упорядкування, літературознавча розвідка, примітки належать доктору філологічних наук, професору, провідному науковому співробітнику Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, керівникові Наукового центру дослідження українського шістдесятництва, лауреату літературної премії ім. І. Кошелівця Людмилі Тарнашинській. Промоутер проекту й організатор видавничого процесу – директор Центру гуманітарної співпраці, член Національної спілки журналістів України Надія Онищенко.
Під час презентації в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України його директор, академік НАН України, доктор філологічних наук Микола Жулинський говорив про позитивний вплив зарубіжних літературно-критичних публікацій нашого земляка на розвиток української літератури на етнічній батьківщині. Критик порівнював її з європейською й вирізняв найкращі зразки у творчості Євгена Гуцала, Володимира Дрозда, Леоніда Первомайського, Івана Сенченка, Василя Симоненка, Василя Стуса.
Не тільки на таких постатях, а й на пропагандистах соціалістичного реалізму, яких делікатно критикує Кошелівець, трималася тоді так звана радянська література, продовжив думку колеги доктор філологічних наук, завідувач відділу слов’янських літератур Павло Михед.
А член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, завідувачка відділом теорії літератури та компаративістики Тамара Гундорова запропонувала детальніше досліджувати феномен радянської літератури.
Як доречно зауважила доктор філологічних наук, надзвичайний професор, керівник Інституту слов’янської філології Вроцлавського університету, керівник Центру постколоніально-посттоталітарних студій у Польщі Агнєшка Матусяк, Іван Кошелівець характеризує українську літературу певного історичного етапу – 60-х років ХХ століття, що не втратила свого значення й сьогодні. Видана книга спонукає до подальшого активного вивчення літератури української діаспори, її впливу на розвиток світової гуманітаристики, зокрема інтелектуального збагачення літератури Польщі.
Одну з таких наукових ніш вже заповнила доктор філологічних наук, старший наковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури Світлана Лущій. Випускниця Гоголівського вишу передала для нашої бібліотеки наукове видання «Відновити історію знищень і відроджень…»: Ю. Лавріненко і літературно-критична думка діаспори. Вона вже підготувала список творів української діаспори для публікації їх у видавництві «Фоліо». Ідею підтримав Микола Жулинський.
Надія ОНИЩЕНКО
