29 квітня — особливий день для всіх, хто живе у ритмі танцю. Адже у всьому світі він відзначається як Всесвітній день танцю. Наша Аlma mater вже багато років випускає зі своїх стін професійних хореографів, які розлітаються по всьому світу, несучи мистецтво танцю. Бажаємо Вам приголомшливого почуття ритму, неймовірної пластики, витривалості, ентузіазму і віри в свої можливості.
Ми поцікавились у викладачів, студентів та випускників Навчально-наукового інституту мистецтв імені Олександра Ростовського, що для них означає танець, як він змінив їхнє життя.
Оксана Козирєва, студентка 4 курсу:
«Танець для мене - це сенс мого життя, незалежно від того, у якому я настрої приходжу на репетицію. Саме на репетиціях я заряджаюсь енергією, яка дозволяє мені літати, отримую надзвичайний заряд позитиву. Танець – це ціле життя, історія, яку ти розповідаєш без слів, проживаєш її знов і знов. Я не уявляю себе без танців».
Ірина Волосок, студентка 4 курсу:
«Танці – це прекрасне заняття, яке допомагає розвинути тіло, зробити його більш підтягнутим. Але не тільки це важливо, адже таке хобі здатне цілком і повністю змінити світогляд людини, зробити його кращим і добрішим.
Танці можна в деякому роді розглядати, як маленьке життя. Навіть найпростіші рухи здатні наповнити внутрішній світ особливими емоціями, які допомагають насолодитися життям у повній мірі».
Іван Гладков, випускник:
«Для мене танець – це маленьке життя. Неважливо, чи це танцювальний етюд, або повноцінний спектакль – кожну емоцію, кожен рух треба пережити на особистому досвіді і донести це глядачеві. Ти маєш створити для себе новий всесвіт, повинен прожити кожну дію, розуміти, що ти робиш і для чого. Це і є для мене танець».
Оксана Білан, випускниця
«Танець – це можливість віддати все своє життя одному лиш моменту, саме цій мелодії, саме цьому поруху руки, саме цьому виступу, яке зачепить найглибші струни душі глядача».
Юлія Чайка, студентка 3 курсу:
«Танець для мене – це ніби інший світ, в якому немає кордонів. Мені дуже подобаються слова Леоніда Плентєва: «Танцюрист – це не той, хто робить рухи під музику. У справжнього танцюриста танцює душа». За допомогою танцю ти ніби відкриваєшся з іншої сторони. І це насамперед відкривається твоя душа. Під час виконання цього виду мистецтва ти відчуваєш безліч різних емоцій. Ти ніби відриваєшся від землі і одночасно падаєш. Коли ти не можеш щось сказати та передати, то це можна зробити за допомогою танцю. Саме танець дає мені шанс висловитися: не словами, а рухами, мімікою, жестами, пластикою. Коли я танцюю, то кожен рух я виконую з тією подачею, характером та силою, яку хотіла донести глядачу. Танець – це життя, яке не кожному вдається прожити так, як хочеться, бо для цього потрібно докласти максимум зусиль, а результат цього буде вартий. Якщо ти полюбиш танець, то і він полюбить тебе».
Анастасія Сидоренко, студентка 3 курсу:
«Танець для мене – це життя. За допомогою танцю я можу передати свої емоції. Танець – це моя професія. Я пишаюся тим, що я танцюю».
Анна Сєрякова, викладач:
«Танец — это твой пульс, биение твоего сердца, твое дыхание. Это ритм твоей жизни. Это выражение во времени и движении, в счастье, радости, грусти и зависти» (Жак д'Амбуаз). Ці слова мені дуже близькі. Танець для мене – це як моя улюблена професія, так і хобі. Це те, що надихає, дає сили, зцілює та дарує надії».
Аліна Тимошенко, студентка 3 курсу:
«Мені просто подобається танцювати. Я відчуваю нереальні емоції і отримую задоволення від заняття. Як сказав Нік Палмквіст: «Танець - це стан душі, а не можливості вашого тіла». Мабуть, найголовнішою причиною, чому я люблю танці, є саморозвиток. Багато хто вважає, що танці - це захоплення, що не приносить ніяких плодів. Насправді все зовсім інакше. Танцюючи, ти виховуєш у собі характер, силу волі. Потрібно запастися величезним терпінням, нервами, зібрати всі сили в свої руки, і звичайно ж мати бажання, щоб досягти бажаного. Саме завдяки постійним тренуванням хореографи завжди тримають себе у формі та досягають результатів. Не менш важливим є самоствердження та самовираження. Кожна людина танцює по-своєму, кожен має свої фішки, свою імпровізацію, свій стиль. Через танець можна проносити різні емоції, можна передати глибший зміст, який змусить людей задуматися».
Олена Кондратенко, студентка 2 курсу:
«Танець для мене - це стійкість характеру та відвертість душі. Саме в танці я можу відтворити почуття, розповісти про свої переживання. Мій танець - це мова мого тіла, яку поглинає стихія води, повітря, вогню. Танець - це моє життя».
Олександр Гламазда, студент 1 курсу:
«У цьому світі на тебе навалюється стільки різних проблем, що вихід їм я знаходжу у танці. Коли ти танцюєш, ти вільний, тебе полишають усілякі негаразди. В цей момент важливим є лише танець».
Михайло Пилипенко, випускник:
«Для мене танець – це набагато більше, ніж рухи під музику. Танець – це можливість не вербально висловити ті почуття та переживання, які глибоко сховані під завісою буденності. Це спосіб викликати у глядача неповторні емоції. Момент на сцені – це кульмінація, до якої ведуть постійні виснажливі тренування. Саме цього моменту чекаєш найбільше. Так що танець – це ціле життя, яке хореограф проживає знову і знову».