Шлях у науку не був легкий. Народився ювіляр 26 вересня 1940 року в м. Синельникове Дніпропетровської області в сім’ї робітника-залізничника. Батько мав початкову освіту, працював вантажником, брав участь у великій вітчизняній війні. Мати також мала початкову освіту, була домогосподаркою. У сім’ї батьків Г.М. Чирви було ще двоє дітей – старші сестри Лідія та Любов. Родина постійно мешкала в селищі Іларіоново Синельниківського району.
Закінчивши семирічку в селищі Іларіоново, у 1955 році Гарік Михайлович став студентом Дніпропетровського коксохімічного (згодом хіміко-механічного) технікуму, де навчався від 1955 до 1959 року й отримав спеціальність техніка-механіка. Після закінчення технікуму розпочав трудову діяльність на Запорізькому коксохімічному заводі – спочатку слюсарем (1959 – 1961), потім конструктором технічного відділу (1961 – 1963), був секретарем комітету комсомолу заводу. Проте мрія про вищу освіту, про філологію, закоханість в учительську професію перемогли.
Із 1960 року без відриву від виробництва ювіляр розпочав навчання на історико-філологічному факультеті Дніпропетровського державного університету. Тут він отримав спеціальність філолога, викладача української мови.
Від листопада 1963 р. до серпня 1966 р. Гарік Михайлович перебував на дійсній службі в Радянській армії. Деякий час (із квітня 1968 р. до листопада 1969 р.) працював літературним працівником у редакції районної газети «Червоний промінь». У листопаді 1969 року розпочав педагогічну діяльність – став учителем української мови та літератури середньої школи № 79 м. Запоріжжя.
Упродовж навчання в університеті найбільше зацікавлення викликала граматична система української мови, тому предметом наукових студій свого дослідження обрав таку досить цікаву, ще глибоко не досліджену на той час мовознавчу проблему, як синтаксична структура безособових речень української мови. Хист науковця й ліризм душі проявилися вже на третьому курсі університету, коли ювіляр почав спеціалізуватися з синтаксису сучасної української мови, підготував цікаву дипломну роботу й загорівся бажанням продовжити навчання й наукові пошуки.
Відданість науці, учительській професії привели Гаріка Михайловича на кафедру української мови. У 1971 році він вступає до аспірантури на кафедрі української мови Запорізького педагогічного інституту на заочну форму навчання й переходить працювати лаборантом на кафедру української мови (від жовтня 1971 р. до вересня 1972 р.). Відразу ж розпочинає працювати викладачем-погодинником. Пізніше, побачивши його сумлінність, працелюбність і відповідальність, призначають на посаду завідувача навчальною частиною інституту. Невдовзі доля посміхнулася і подарувала Гарікові Михайловичу незабутні роки плідної наукової праці, творчих злетів. Це надійшов наказ про переведення на стаціонарне навчання в аспірантурі! Дисертацію «Синтаксична структура безособових речень української мови» підготував дотерміново, але у зв’язку з реорганізацією ВАКу захистив її в Спеціалізованій ученій раді Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького лише в 1977 році. У ступені кандидата філологічних наук затверджений у квітні 1978 року.
Після закінчення аспірантури у в’язку з виробничою необхідністю був призначений старшим викладачем кафедри української літератури, на якій сумлінно працював із січня 1975 року до вересня 1978 року. На кафедрі української літератури читав курси історії української літератури, дитячої літератури, методики викладання літератури. Після укомплектування цієї кафедри кадрами перейшов працювати на кафедру української мови на посаду старшого викладача. Згодом суміщав цю роботу з виконанням обов’язків завідувача підготовчим відділенням.
У жовтні 1983 року Гаріку Михайловичу Чирві було присуджене вчене звання доцента. Захоплення лінгвістикою, активне студіювання наукових праць вітчизняних і зарубіжних мовознавців стимулювали бажання глибше і ґрунтовніше займатися науковою роботою. Проте відомо, що посада доцента кафедри української мови з повним навантаженням – це передусім підготовка до лекцій, практичних та лабораторних занять, написання методичних посібників для студентів, а Гарік Михайлович не вмів і не міг робити це будь-як, тому із лютого по квітень 1984 року їде на наукове стажування до Інституту мовознавства імені О.О. Потебні АН УРСР (м. Київ). Тут він розпочинає досить відповідальну й кропітку працю, приступивши до написання докторської дисертації. Тема її – «Семантико-граматичні основи керування в сучасній українській літературній мові» – затверджена координаційною радою Інституту мовознавства імені О. О. Потебні.
80-ті роки… Із Запоріжжя до столичних бібліотек більше 600 (!) кілометрів. Окрім доцентського навантаження, вдома необхідно було допомогти дружині, яка на той час мала середню спеціальну освіту й працювала старшим інженером на заводі «Кремнійполімер». У родині двоє синів: Олександр (1962 року народження), студент ІV курсу факультету іноземних мов Запорізького педінституту і Олег (1972 року народження), учень 6 класу. Старший син уже й одружений, підростає внук. Така вже вдача у Гаріка Михайловича: до всього йому діло, усім він хоче допомогти, ніколи не перекладає проблеми на чиїсь плечі, а розв’язує їх сам. Про науку, однак, не забував і з великим бажанням продовжити написання докторської дисертації їде ближче до столичних книгозбірень, до славного Ніжина.
Майже упродовж тридцятиліття (від 1984 р. до 2010 р.) кафедру української мови нашого вишу важко було уявити без ученого-мовознавця, педагога-практика, мудрого керівника й доброзичливого колегу, що ніколи не переінакшувався, не вмів і не хотів відходити від своїх принципів, пристосовуватись до когось, порушувати власні погляди на світ. У Ніжинській вищій школі Гарік Михайлович обіймав різні посади: був доцентом кафедри української мови, завідувачем кафедри української мови, деканом філологічного факультету, проте ніколи не був кар’єристом, не ховався за чиїсь спини, не шукав легких шляхів до слави.
Надруковано чимало праць, у яких акумульовані цікаві погляди на синтаксичну структуру української мови, зокрема синтаксичну організацію безособових речень української мови, семантико-граматичні основи керування в сучасній українській літературній мові, а ще більше – навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів. Виконана наукова робота – багатопланова, багатоаспектна. На плечі Гаріка Михайловича завжди лягала значна частина роботи, коли друкувалися праці у співавторстві.
Дипломні, магістерські роботи, якими керував Г.М. Чирва завжди виконані на найвищому рівні. А ще Гарік Михайлович наділений від природи талантом ритора. Виступаючи не лише в ніжинських школах, а й навчальних закладах різних типів усієї Чернігівщини, за гарною формою завжди дбав про змістове наповнення свого виступу, промови, чим запалював інших, доходив до свідомості і серця всієї аудиторії. Гарік Михайлович однаково майстерно читав лекції студентам, виступав перед учителями, вів курси української мови в міськвиконкомі й у військкоматі – і все це робив із душею, з особливим запалом і натхненням.
Перед виходом на заслужений відпочинок Гарік Михайлович керував роботами двох аспірантів кафедри. Він не став доктором наук без перебування в докторантурі лише тому, що не в його характері робити кілька важливих справ похапцем. А ще тому, що безмірно тяжко і складно поєднувати високу науку зі складною адміністративною роботою, що особливо помітно в добу бурхливих соціальних та економічних змін.
Із роси й води Вам, шановний і дорогий Гаріку Михайловичу, міцного здоров’я, сили й оптимізму, довгих років життя!
Надія Бойко
