За критерієм літературознавця, публіциста, поета й перекладача, нашого земляка Ігоря Качуровського є автори високовартісні, яких знають усі і слава їхня – заслужена. Їх дуже мало. Є автори безвартісні й маловартісні, що мають незаслужену славу. Це більшість. Авторів найвищого ряду ніхто не знає. Їх дуже багато – хто зна, чи не їм належить більшість світових шедеврів. Досліджуючи творчість Качуровського, у статті «У свічадах вічности» Олена О’Лір зараховує його до третьої категорії. «… саме таких авторів, поруч із нечисленними визнаними геніями, він зазвичай і обирав для перекладу, саме їхня творчість була в центрі його літературних студій» – стверджує вона.

Така риса притаманна і Володимиру Нарозі, котрий з 1990 року заснував у Киргистані багато українських громадських організацій, що плідно розвивали тут рідну культуру і збагачувалися чужою. 2017 року він видав українською мовою «Сказання про Манаса, Семетея і Сейтека». А нещодавно зробив ще один внесок у скарбницю українських текстів світової літературної спадщини, її шедеврів – киргизький народний епос «Ер-Тоштюк». Так рецензує його діяльність професор Микола Васьків, учасник наукових конференцій у Ніжині.

Не тільки театрознавців зацікавить текст журналістки Наталі Теремае «Фінський старт Марії Заньковецької». Вона детально вивчила період проживання нашої землячки в Гельсінфорсі, щоби встановити там меморіальну дошку.

Такі публікації можна назвати духовними артефактами нашої історії. На цьому наголошували Надзвичайний та Повноважний Посол України в Ліванській Республіці Ігор Осташ, митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр Драбинко, ректор Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Олександр Самойленко під час презентації в Гоголівському виші факсимільного видання Мазепинського Євангелія.

Територією свободи називали Україну учасники першої конференції з фіно-угористики імені Анатолія Рябова, нашого випускника 1916 року. Він розробив ерзянський алфавіт на латинській основі, що не могло сподобатись радянській владі, і під час великого терору його розстріляли. А 2019 року парламент України ухвалив постанову, у якій засудив режим за утиски поневолених народів Росії, зокрема і ерзянського. Журналіст Василь Чепурний назвав таку конференцію планом дій України на момент розпаду Російської Федерації.

Прочитати свіжий випуск нашого часопису можна за покликаннями http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/tsentr-gumanitarnoji-spivpratsi-z-ukrajinskoyu-diasporoyu/vidannya-ukrajinskij-dim, https://ukrsvit1.com.ua/zmi#a-07

Надія Онищенко