Спочатку автор ставив за мету описати Мотронівку як культурне гніздо Чернігівщини. Але ґрунтовно опрацювавши 63 наукові джерела, доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко значно розширив рамки задуманого. Він увів у контекст імена й події, які наочно представляють нам українське культурне життя ХІХ початку ХХ століття. Цитоване листування, аналіз літературних творів, легке письмо створюють живі образи людей, причетних до Мотронівки: Тараса Шевченка, Івана Пулюя, Миколи Костомарова, Бориса Грінченка. Але найбільше уваги автор приділив Ганні Барвінок – вірній дружині, котра високо цінувала роботу Пантелеймона Куліша для матері України, прощаючи йому сімейні зради.
Її власну творчість охарактеризував Б. Грінченко в праці «Поет жіночого горя»: «… оповідання Г. Барвінок можна студіювати, як вельми коштовний і правдивий матеріял задля характеристики нашого народного життя. Авторка придивлялася і малювала його за довгий період – років сорок: почавши ще за кріпацтва та аж до сього часу».
Серед шанувальників письменниці був і професор Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька Михайло Миколайович Бережков. У його книжковому зібранні, що сьогодні зберігається у фондах бібліотеки Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя, було знайдено автограф Ганни Барвінок. Запис зроблено її рукою на книзі Шенрока «П. А. Кулиш». «Много-многоуважаемому Михаилу Николаевичу Бережкову в память об украинском деятеле Кулише. А. Кулиш. 1902 г. 21 апр. Х. Кулишовка».
Разом з професором Самойленком віримо в кращі часи, що дадуть змогу нам презентувати його працю в обласному історико-меморіальному музеї-заповіднику Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь» і перевидати її великим тиражем. Тому що вона, за написаним на могилі Куліша заповітом, пробуджує суспільно-національну свідомість України.
Це так важливо сьогодні, коли, за Ліною Костенко, ми пишемо історію не на столі, а кров’ю на своїй землі.
НАДІЯ ОНИЩЕНКО
