Студенти-україністи та доцентка катедри української мови, методики її навчання та перекладу Вакуленко Галина Михайлівна під час виховної години сповнили стіни Гоголівського вишу поезією. Від класиків до сучасників, від писаних кимось текстів до власних, від силабо-тоніки до тоніки, від громадянської лірики до любовної — саме так можна схарактеризувати цю сонячну днину.

Іван Франко називав поезію «кристалізацією» життя, Ліна Костенко пише, що «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», Ірина Шувалова зазначає, що «особлива сила поезії – навіть ширше, сила мистецтва: робити чужі досвіди, як страшні, так і прекрасні, не чужими», а студенти факультету філології, історії та політико-юридичних наук зауважили, що поезія — це лікувальний еліксир для душі та тіла, який єднає серця та наповнює їх любов'ю.

Хто знає, можливо, у цій авдиторії зібралися майбутні класики української літератури, які доповнять когорту талановитих вихованців Ніжинського державного університету. І десь там, поміж М. Гоголем, В. Забілою та Л. Глібовим, будуть викарбувані їхні імена.