Нас надихають сьогодні ті українці, котрі сто і двісті років тому жили і творили для України. Дарія Бобрик рецензує невеличку книжечку почесної професорки ТНЕУ, членкині ТНШ, членкині товариства «СловоСвіт», кандидатки фізико-математичних наук Ольги Збожної «Три велети українського духу». А це Данило Танячкевич, Кирило Трильовський, Маркіян Шашкевич. Також фрагментарно висвітлює деякі аспекти діяльності Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Віри Лебедової. Яка ж актуальна нині думка Івана Пулюя, висловлена 1915 року в брошурі «Україна і її міжнародне політичне значення»: «Поневолені народи Росії мають бути звільнені і зорганізовані в самостійні держави. Але найзначнішим для здійснення цієї мети, для встановлення тривалого миру в Європі може бути тільки самостійна Україна. Самостійність України є ключем до мирного дому Європи».

Як у чистому дзеркалі показували свій народ Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок. 195-річчю з дня народження письменниці присвятили в Ніжині Всеукраїнську наукову конференцію, у якій взяли участь науковці зі Львова, Києва, Ніжина, Харкова, Луцька, Чернігова, Дніпра, Вінниці й Бердянська. Вони виступали в змішаному режимі спілкування офлайн та онлайн.

До незасвоєних уроків еміграційного вченого-етнопсихолога Володимира Яніва повертає нас докторка філологічних наук, професорка Людмила Тарнашинська. Гостро актуальною вона вважає його тезу «…наша межовість у майбутньому може статися для нас нашою силою, так як поки що вона є нашою слабкістю. Вона може стати основою нашої неповторної оригінальності і нашого післанництва».

Часопис можна прочитати за посиланням http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/tsentr-gumanitarnoji-spivpratsi-z-ukrajinskoyu-diasporoyu/vidannya-ukrajinskij-dim

Надія Онищенко