На основі комплексного підходу до проблеми етно- і глотогенезу східних слов’ян з використанням лінгвістичних, археологічних та історичних свідчень автор дійшов переконливого висновку про те, що український, білоруський та російський етноси зі своїми мовами формувалися не синхронно, а в різний час і на різних територіях. Поява трьох східнослов’янських народів відбувалося не шляхом поділу якоїсь міфічної нібито спільної давньоруської народності та мови на три частини, а якраз навпаки – через інтеграцію певних етномовних ареалів у нові етномовні спільноти.

Український етнос та праукраїнська мова формувалися у східній частині прабатьківщини слов’ян у межах сучасної України від V – VІ ст. н. е., тобто безпосередньо після розпаду праслов’янської етномовної спільності. Саме від цього часу простежується культурно-історична неперервність розвитку слов’янських племен у цьому ареалі, яку вважають визначальним показником зародження будь-якого етносу з його характерними ознаками, зокрема і з народним мовленням.

Студенти констатували, що почерпнули для себе багато цінної інформації та були вдячні лекторові за жвавий діалог із аудиторією.

Доктор педагогічних наук, професор

кафедри української мови,

методики її навчання та перекладу

Т. В. Рудюк