Конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та включений до офіційного плану роботи МОН. 

Цього року було подано понад 250 робіт з різних країн та регіонів України (Київ, Одеса, Запоріжжя, Вінниця, Херсон, Рівне  та інші області України) проте на фінал потрапили лише найкращі. Оцінювання конкурсних робіт учасників здійснювало поважне журі.

Акопян Каріна представила цикл авторських віршів, приурочених 104-й річниці геноциду вірмен. 

Після участі в конкурсі Каріна поділилась своїми враженнями:  «На конкурсі я була вперше, але не проникнутися цією важкою  тематикою просто неможливо. Це прекрасно, що молоде покоління українців пам'ятає і нагадує іншим про важливість того, щоб війна і Голокост ніколи і ніде на землі не повторилися.  Також хочу щиро подякувати своєму науковому керівнику Тетяні Черненко, яка підтримувала і допомагала у підготовці до конкурсу. Мої враження є неймовірними: я познайомилася з чудовими людьми, які мають величезну енергію, творчий запал та успішно крокують до своєї мети. Окремо слід відзначити прекрасних людей, членів журі, які створили атмосферу комфорту та доброзичливості для кожного з учасників. Також я побувала у музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», який є не тільки цікавим, але і за допомогою інтерактивного оснащення передає весь трагізм вищеописаних подій, а ще відвідала центр міста Дніпро та вражаючу набережну, де відпочила і зарядилася енергією для подальших звершень». А про творчість Каріни найкраще говорить її поезія:

Пам'ятати, не забувати, нагадувати

(104-й річниці геноциду вірмен приурочено)

Незабуті незабудки повертають у ті дні,

Коли брудні немилосердні збирали чисті врожаї.

Пішли усі, родина вся,  сім'я, 

Ціна життя – народу знищити ім'я.

Короткий, або довший смерті шлях…

Їм так хотілося забить останній  цвях! 

Як темні води каламутні, неминучі

Криваві сльози капали пекучі.

Всьому виною ті шалені кати,

Що змусили народ мій так страждати.

Хотіли у вірмен життя забрати,

Коли безсмертної душі не в змозі відібрати.

Стріляли, різали, палили їх,

Щоб знищити фізично підло всіх.

Письменники, художники, військові – всі рівні.

Без сліду нація вся згине у катівні.

Кривавий план диктатори малюють, 

Для них вірмени просто не існують.

Дитинства щастя руки загрібали,

А юність ницо ґвалтували.

В пустелі, крок карбуючи, поліг, 

Хто довше всіх погаснути не міг.

Церкви і пам'ятники руйнували,

Нікому і нічому шансу не давали.

Розвійся морок, всіх не вбити

Бо я, вірменин, – буду  вічно жити!

Бо я, вірменин – маю право жити!

Мене ніколи на коліна не схилити!

Вітаємо Каріну Акопян та її наукового керівника, старшого викладача кафедри дошкільної освіти Черненко Тетяну Віталіївну  із перемогою та бажаємо подальших творчих успіхів та досягнень!