Схожі лозунги звучали 1956 року в Будапешті, 1968-го – у Празі. Сьогодні їх проголошують у демократичній Європі, підтримуючи морально й матеріально окуповану Україну.
Герої запропонованих текстів журналу ставили рідну державу понад свої особисті цілі. І, очевидно, саме через це Михайло Павлик, Юрій Новосільський, Роман Бжеський, Віра Вовк, Іван Кошелівець, Богдан Гаврилишин, Дмитро Головко, Віктор Гриценко створили більше ніж прожили.
Напружені часи, що ми їх переживаємо тепер, доводять непроминальність їхньої праці. Навіть поверховий аналіз змісту роботи Романа Бжеського «Біла книга: Національна і соціальна політика совєтів на службі московського імперіалізму (На основі автентичних урядових совєтських даних)», написаної 1943 року і доповненої 1948-го, засвідчує злободенність спостережень і міркувань автора про природу більшовизму й російського імперіалізму, у які б шати вони не рядилися. Зіставлення його висновків із дискурсом сучасних науковців, а це вчені із Канади, Італії, США, які навряд чи чули прізвище Бжеського, дають підстави для твердження, що він кілька десятиліть тому сформулював питання, відповіді на які з’ясовують тільки сьогодні. Так вважає авторка наукової розвідки «Син Чернігівщини – Роман Бжеський» історикиня Тамара Демченко.
Редакція часопису приєднується до привітань з 90-річчям патріарха української поезії Дмитра Головка, котрий у 60-ті роки ХХ століття увійшов до сучасної української культури з молодими «неофітами», які «міжчасовою нервовою клітиною» з’єднують нас із багатим історичним минулим і щасливим майбутнім.
Читайте наше видання за покликанням: http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/tsentr-gumanitarnoji-spivpratsi-z-ukrajinskoyu-diasporoyu/pravila-oformlennya-ta-podannya-rukopisiv-do-chasopisu-nash-ukrajinskij-dim
Надія ОНИЩЕНКО