Шосте (127) число газети «Український дім», що його видає Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою Гоголівського вишу, починається з привітання з Різдвом Христовим. Радіючи в Бозі, ми сумуємо сьогодні разом з дітьми, рідними й друзями загиблих за нашу свободу українських воїнів. Рідна земля стала Голготою для вояків УПА, дисидентів-шістдесятників, наших молодих сучасників.
Розкидані по світу українці, найчастіше через переслідування та війни, намагаються сьогодні бути корисними своїй прабатьківщині. У Молдові четвертий рік активно діє Національний конгрес українців Молдови на чолі з Дмитром Лекарцевим. НКУМ працює над збереженням української ідентичності за кордоном та розбудовою відносин між українською громадою, місцевою спільнотою і владою. Конгрес є важливим центром підтримки українців у Молдові, що різними способами сприяє культурному обміну та взаєморозумінню між двома народами. Це вже досвід, що може знадобитися українським осередкам у зарубіжжі.
Українців презентують як висококультурний нарід: в Естонії – книжковими виданнями про війну, у Японії – ляльками-мотанками, в Азербайджані – виставкою світлин, у Німеччині – новітнім викладанням української мови, що його активно пропагує Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою «Львівської політехніки».
А Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя гідно представив високе мистецтво збірником праць «Вокальні традиції Ніжинської вищої школи: від Федора Стравінського до Марії Бровченко», укладений Центром гуманітарної співпраці з українською діаспорою та катедрою вокально-хорової майстерності навчального закладу.
Усе це способи подолання сьогодні українського горя. Ними ділилися й учасники Міжнародної наукової конференції «Творчі інтенції “дітей війни”: від “втраченого покоління” – до дітей цифрової епохи», яку організував Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України разом із Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара, Варшавським університетом, Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна та Центром гуманітарної співпраці з українською діаспорою. Науковці з названих вишів, а також зі Львова, Одеси, Києва, Кам’янця-Подільського, Донецька, Вінниці дослідили травматичний досвід пережитий попередніми молодими поколіннями під час воєн ХХ століття і способи його подолання, що знадобляться дітям повітряних тривог ХХІ століття. Усі переконалися в тому, що пережити особисту воєнну травму можна за умови, коли сприймаєш її як національну біду. І тоді в наші «серця залізні» ми впустимо милосердного новонародженого Ісуса Христа…
Читайте нашу газету за посиланням.
НАДІЯ ОНИЩЕНКО
