Такою вона була і для нашого земляка з Чернігівщини, журналіста й невтомного популяризатора науки Миколи Гриня, котрий пішов у засвіти влітку 2024 року. Постійні читачі часопису захоплювалися його розвідками про українські сліди в США. Подаємо останній його текст про дисидента Петра Рубана.

Науковця Віталія Мацька наснажує сьогодні нелегка доля канадської письменниці Ольги Мак, котра наприкінці життя ділилася з ним своїми українськими болями.

Ще одна науковиця й педагогиня Мирослава Алатиренко вчить нас переживати травмовані часи пошуком прекрасного, перечитуючи листи до Михайла Коцюбинського. Це її сповідь перед учителями Ніжинської вищої школи.

У години розпачу, коли я перетворююся на «гострий знервований камінь» мене втішає сповідальна поезія ієромонаха Софронія (Тютюнника). Його літературний дебют зворушує інтелектуальною щирістю.

«Подібно Стусу, готовий зізнатись, що краще б не писав віршів, а порався на городі, якби життя було лагідним весняним вітерцем. Але часто доводиться йти босоніж гострим камінням. Отож і народжується з того своя метафізична культура, любов до незбагненного, до краси миттєвості». Це з його передмови до збірки «Одинокий Ґанч».

Дякую всім читачам за увагу до видання.

НАДІЯ ОНИЩЕНКО