Захід розпочався хвилиною мовчання. У памʼять про Ірину Дмитрівну, а також про всіх полеглих Героїв, серед яких — волонтер Дем’ян Ганул, вбитий, як і вона, пострілом у голову серед білого дня.
Особливе місце на вечорі зайняли слова доньки Ірини — Софії Особи. Вона поділилася спогадами й архівними світлинами, які відкрили Ірину Фаріон як маму, бабусю, жінку, що вміла любити просто й щиро.
«Для вас вона — символ ідей, авторка численних праць. А для мене — мама», — сказала Софія.
Протягом заходу учасники згадували, якою Ірина Фаріон була у науковому та громадському житті: прямолінійною, непохитною, цілеспрямованою. Пролунала одна з її ключових думок, що стала своєрідною ідеологічною віссю вечора: «Мова — це зі сфери абсолютних цінностей, якими не компромісять і не пристосовуються. Це як любов: або все, або нічого».
На завершення вечора гості могли придбати пам’ятний календар із цитатами Ірини Фаріон. Всі кошти скеровані на підтримку батальйону «Сила Свободи» НГУ «Рубіж», де служив чоловік Софії — Василь Особа. Він загинув на полі бою восени 2024 року.
«Україна переможе, але як ми бачимо, якою ціною… ціною найкращих синів і дочок вона перемагає», — сказала пані Софія наостанок.
Захід організовано за підтримки ректора Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя — Олександра Самойленка.
Цей вечір став не просто спогадом про видатну постать. Він був нагадуванням про силу слова, про вартість боротьби й про обов’язок продовжувати справу тих, хто вже не поруч. Справа Ірини Фаріон живе у кожному, хто говорить українською свідомо, хто вірить у її значення і хто готовий боронити нею себе, своїх близьких і свою країну.
Бо мова — це не лише те, що ми говоримо. Це те, ким ми є.
