Поему «Кавказ» Тарас Шевченко присвятив випускникові Ніжинської гімназії вищих наук Якову де Бальмену. Твір завершується звертанням до товариша, який загинув «не за Україну, а за її ката».

Варто вказати на те, що це була за війна. Вона тривала від 1817 до 1864 р. Завдання, які стояли перед армією Російської імперії, були чітко викладені Миколою І у листі до головнокомандувача військами на Кавказі генерала І. Ф. Паскевича: «Предстоит Вам усмирение навсегда горских народов или истребление непокорных». Височайше повеління монарха трансформувалося в конкретику, доведену до офіцерів і солдатів, зокрема генералом М. І. Слєпцовим: «Какое имеют право эти дикари жить на такой прекрасной земле? Перстом Господа Бога наш Августейший Император повелел нам уничтожать их аулы, всех мужчин, способных носить оружие, уничтожить, сжечь посевы, беременным женщинам вырезать животы, чтобы не рожали бандитов». Військове начальство було просто впевнене в тому, що говорити з горянами можна тільки мовою сили. Це цитата з наукової розвідки Петра Моціяки «Життєві долі Якова де Бальмена і Леоніда Рудановського», опублікованої в часописі «Наш український дім» (№ 1, 2024 р., видання Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя).