Поему «Кавказ» Тарас Шевченко присвятив випускникові Ніжинської гімназії вищих наук Якову де Бальмену. Твір завершується звертанням до товариша, який загинув «не за Україну, а за її ката».
Варто вказати на те, що це була за війна. Вона тривала від 1817 до 1864 р. Завдання, які стояли перед армією Російської імперії, були чітко викладені Миколою І у листі до головнокомандувача військами на Кавказі генерала І. Ф. Паскевича: «Предстоит Вам усмирение навсегда горских народов или истребление непокорных». Височайше повеління монарха трансформувалося в конкретику, доведену до офіцерів і солдатів, зокрема генералом М. І. Слєпцовим: «Какое имеют право эти дикари жить на такой прекрасной земле? Перстом Господа Бога наш Августейший Император повелел нам уничтожать их аулы, всех мужчин, способных носить оружие, уничтожить, сжечь посевы, беременным женщинам вырезать животы, чтобы не рожали бандитов». Військове начальство було просто впевнене в тому, що говорити з горянами можна тільки мовою сили. Це цитата з наукової розвідки Петра Моціяки «Життєві долі Якова де Бальмена і Леоніда Рудановського», опублікованої в часописі «Наш український дім» (№ 1, 2024 р., видання Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя).
Дослідження є актуальним сьогодні, коли ми боремося за нашу Україну.
Як виживати в такі важкі часи? Поради прочитаєте в розвідці Мирослави Алатиренко «Три долі, три країни, три культури». Як і її героїні Е. Кей, Г. Келлер, С. Русова наші автори одним із способів виживання вважають творчу роботу. Анастасія Козоріз досліджує значення ляльки-мотанки в сучасній українські культурі. Олена Щербань пише про борщ як українській гастрокультурний феномен. Наталія Єржиківська вивчає творчість Адама Міцкевича в рецепції Дмитра Дорошенка. Микола Гринь нагадує всім про шістдесятника-дисидента Петра Рубана. Олександр Морозов описує життєвий шлях мандрівника козацького роду Юрія Лисянського. А Галина Кравчук – о. Андрія Григорія Труха, котрий є автором пісні «Ой лузі червона калина…» Вона стала не лише знаком української ідентичності, а й поетичним символом визвольної війни.
Часопис можна прочитати за покликанням: http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/tsentr-gumanitarnoji-spivpratsi-z-ukrajinskoyu-diasporoyu/pravila-oformlennya-ta-podannya-rukopisiv-do-chasopisu-nash-ukrajinskij-dim
Надія Онищенко